Роман Сікорський із села Красненьке на Миколаївщині з дитинства захоплювався технікою, працював автомеханіком і мріяв відкрити власне СТО. Попри вроджену ваду серця, у 23 роки добровільно підписав контракт із десантно-штурмовими військами, згодом служив у військовій розвідці. 22 січня 2024 року Роман загинув під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Історію Романа кореспондентам Суспільного розповіла його мати Наталія.
Роман Сікорський народився і виріс у селі Красненьке. Працював автомеханіком, захоплювався автомобілями та мотоциклами. Рідні згадують: ще з дитинства він любив розбирати техніку та цікавився її будовою.
"Вже в 7-8 класі він говорив: "Купіть мені машинку на пульті". "Для чого ж вона тобі — вже дорослому хлопчику фактично?". Він каже: "Я її розберу, подивлюсь всередині".
Роман Сікорський . Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Мати Романа згадує, що навіть у складних ситуаціях хлопець не втрачав почуття гумору.
"Коли вперше оголосили тривогу, сказали ховатися, залізли в погріб — у нас вхід у погріб з кухні. Ми сидимо всі в погребі, а він насипав супу в тарілку і їсть в кухні, ми на нього сваримося, а він каже: "Я голодний", — пригадує мати.
Наталія Сікорська. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
На захист країни вирішив стати у перші дні повномасштабного вторгнення, але через стан здоров'я та навчання зробити це одразу не вдалося. До війська Роман долучився 29 серпня 2022 року у віці 23 років, підписавши контракт із 75 десантно-штурмовою бригадою.
"Пройшов навчання на десантника, потім пройшов навчання на розвідника і проходив службу у 132-му окремому розвідувальному батальйоні", — говорить жінка.
"Він говорив, що: "Я знаю, що буде, коли прийдуть сюди окупанти, я хочу, щоб це була наша земля, щоб ми тут були українцями, щоб ми були вільними. Я йду не за депутатів, я йду за сестричку, за маму, за тата, за бабусю".
Місце поховання Романа. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
До грудня 2023 року військовий виконував бойові завдання на Донеччині, згодом — на Запорізькому напрямку. Попри війну, продовжував будувати плани на майбутнє.
"Дуже він хотів відкрити власне СТО біля Одеси, мріяв про квартиру в Одесі та щасливе сімейне життя, дуже мріяв про сина", — розповідає жінка.
Востаннє рідні спілкувалися з Романом 21 січня 2024 року, а вже наступного дня він загинув під час виконання бойового завдання.
"Так, як розказували його побратими, що коли був скид, він ще був у свідомості, намагався накласти ще собі турнікет, але було дуже багато дронів, не давали просто підійти до нього, тому не змогли надати допомогу, але, як експерт уже в морзі нам пояснював, травми були несумісні з життям".
Роман вважався безвісти зниклим 3 тижні. Про загибель мати дізналася від рідних його побратима.
"Рома практично помер у Богдана на руках. Коли тільки загинув Рома, вони ще нам нічого не відповідали, тому що вони хотіли спочатку забрати тіло, протягом 2 тижнів їм це не вдавалося, але нам повідомили одразу про загибель, тому що, коли загинув Богдан, вже дали знати мамі Богдана, нареченій, сестрам, і вони вже нам повідомили, що немає ні Богдана, ні Романа", — каже жінка.
Щоразу, приходячи на кладовище, мати розповідає синові про новини в родині.
"Розказую, що зробили нове, що плануємо зробити. Думаємо, чого так рано, чого саме він, і що не вистачає тим сусідам, думаємо, чи могло б бути інакше, якби він не підписав контракт, хоча, мені здається, інакше не могло б бути, бо він би не зміг бути осторонь".
Посмертна нагорода Романа Сікорського. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Романа посмертно нагороджено орденом "За мужність" 3 ступеня.
