Монахиня сестра Дарія вже вісім років практикує психотерапію. У Південноукраїнську, що на Миколаївщині вона організовує безплатні зустрічі з психологічної підтримки для родин військовополонених та безвісти зниклих.
Про свій шлях до психотерапії та роботу з родинами кореспонденти Суспільного поспілкувалися з сестрою Дарією.
Історія сестри Дарії
Сестра Дарія належить до Згромадження сестер святого Йосифа Української греко-католицької церкви. Окрім служіння, вона вже вісім років практикує психотерапію. Зі слів монахині, її перша освіта була медичною.
"Коли я робила медичні процедури людям, вони дуже хотіли говорити, висловлюватися, бути почутими. І в мене було відчуття, що я начебто лікую не тільки тіло, а також і душу людей".
Монахиня сестра Дарія. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
"Є страх і сором": ставлення людей до психотерапії
Монахиня навчалася когнітивно-поведінкової Короткостроковий метод психотерапії, орієнтований на розв'язання проблем "тут і зараз".терапії, травматерапії Спеціалізований напрямок психотерапії, покликаний допомогти людям впоратися з наслідками важких психологічних травм (насильство, катастрофи, втрати, війна).та психодраміМетод психотерапії та психологічного консультування, де людина досліджує свої внутрішні конфлікти та життєві ситуації через рольову гру.. Вона говорить, що останнім часом до фахівців частіше звертаються люди, які переживають тривожні або депресивні стани.
"Це такі клінічні стани, які потребують більш медичного втручання. Тобто, і фармакотерапіяМетод лікування, під час якого застосовують лікарські препарати для лікування хвороб, полегшення симптомів або їх запобігання. була б потрібна, і також психотерапія або іншими методами психотерапевтичними допомагати комплексно людині вийти з цього стану насправді", — розповідає психотерапевтка.
Зустріч родин військовополонених та зниклих безвісти. З архіву учасниць поїздки до святих місць Львівщини
За словами сестри Дарії, у суспільстві досі існує упереджене ставлення до звернення до психотерапевта.
"Так, є страх і сором. Це така стигма — вона тягнеться ще з минулих часів, і люди бояться, тому що це було покрите колись таємницею, і ніхто ніколи не знав, що відбувається в тих клініках", — говорить монахиня.
"Ця стигма падає — люди приходять, просять про допомогу, відчувають цю потребу, і бачу, що звертаються. Це дуже мене радує, насправді". Допомога родинам військовополонених та безвісти зниклим
Окрему увагу сестра Дарія приділяє підтримці родин військовополонених і безвісти зниклих. Для них вона проводить безплатні групові зустрічі.
"Це такий простір, де родини мають можливість висловити свої почуття, розмістити десь свій емоційний стан, бути почутими. І, зрештою, з тими зустрічатися, які проживають подібний досвід", — каже жінка.
Родини військових та сестра Дарія на вокзалі З архіву учасниць поїздки до святих місць Львівщини 
Рідні військовополонених та зниклих безвісти біля церкви З архіву учасниць поїздки до святих місць Львівщини 
Учасники поїздки З архіву учасниць поїздки до святих місць Львівщини
Зі слів монахині, підтримка родин не обмежується лише психологічними зустрічами. У червні сестра Дарія разом із рідними військовополонених та безвісти зниклих здійснила паломництво до святих місць Львівщини.
"Це духовно-психологічна віднова. Їм це потрібно зараз".
"Плануємо також проводити різні майстеркласи, які тільки будуть можливі. Найближчим часом я планую з ними робити майстерклас з живопису", — додає сестра Дарія.
Зустріч родин військових. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Монахиня говорить, що людям, які переживають втрату або невідомість щодо долі рідної людини, насамперед потрібні присутність і підтримка близьких, а не спроби знайти "правильні" слова.
"Словами підтримки: "Я чую вас", "Я з вами", "Я поруч". Я не можу казати, що я вас розумію, тому що це є помилковим. Але те, що бути поруч з людиною, іноді і слова потрібні, але іноді і просто присутність. Це також один із таких допоміжних інструментів", — говорить психотерапевтка.
"Це просто людська присутність. Без різних інтерпретацій, без коментарів. Просто щоб людина відчула, що вона не є самотня в цьому стані". 
Монахиня сестра Дарія біля прапору України. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Мати зниклого безвісти військового Людмила Сіроклін говорить, що такі зустрічі допомагають переживати складний період і чекати на повернення близьких.
"Дуже вдячна отцю Ігорю і сестрі Дарії за допомогу, підтримку, побажання, гарні зустрічі, гарні бесіди, які вони з нами проводили. Це було дуже цікаво, дуже корисно і підтримувало наш моральний і стійкий дух для того, щоб ми дочекалися своїх рідних додому живими", — каже жінка.
Мати зниклого безвісти військового Людмила Сіроклін. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Син Вікторії Панченко зник безвісти 17 липня 2025 року поблизу населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області.
"Я дуже дякую сестрі Дарії Панасть за наші зустрічі, за нашу душевну підтримку. Я хочу сказати, що нам це дуже допомагає триматися, чекати, дочекатися нашого синочка".
