Військовослужбовиця 501-го окремого батальйону морської піхоти на псевдо «Халепа» з 18 років хотіла служити в армії. Після загибелі першого хлопця, який воював у 79-й бригаді, її мотивація посилилася. Нині вона виконує бойові завдання і пройшла випробування на «штормовий» берет.
Про службу, свідомий вибір піти у військо, небезпеку під час виходів та те, що насправді означає вибороти «штормовий» берет, розповіли в 36-й окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
«Халепа» говорить, що ще до повномасштабної війни мріяла піти до армії. У 18 років, після закінчення 11-го класу, вона вперше прийшла до військкомату, однак її не взяли на службу.
«Це була така пряма ціль. Я знала, що потрібно. У мене була мотивація. Не взяли, тому що почалася війна, бо небезпечно. Плюс 18 років, плюс дівчинка», — розповідає військовослужбовиця.
Згодом її перший хлопець, який служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, загинув. За словами «Халепи», це стало для неї додатковою мотивацією підписати контракт.
До 501-го окремого батальйону морської піхоти вона потрапила вже після початку служби.
«Я за будь-який кіпіш, окрім голодовки. То я така: «Ну, чого б і ні?» То були навчання — одні, другі, треті, — згадує військовослужбовиця.
«Халепа» говорить, що в підрозділі для військових є можливості навчатися й працювати за різними напрямками. Водночас, за її словами, на початку служби їй довелося звикати до дисципліни та підпорядкування.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
«Раніше були проблеми з дисципліною, бо це незвично, коли тобою командують, коли щось від тебе хочуть. Але зараз навчилася контролювати дисципліну», — каже військовослужбовиця.
Військовослужбовиця 501-го окремого батальйону морської піхоти на псевдо «Халепа». 36 ОБрМП
Одним із найскладніших моментів служби вона називає ситуації, коли військові не можуть контролювати те, що летить у їхній бік. Особливо небезпечними, за її словами, є атаки FPV-дронів.
«Це у нас найстрашніше, що ти не можеш контролювати те, що на тебе летить, або щось зробити».
Під час бойових виходів вона намагається не піддаватися паніці. Каже, що в цей момент потрібно думати не лише про себе, а й про військових, які перебувають поруч.
«Я стараюся тримати себе в руках. По-перше, ти дивишся на себе — тобі треба себе берегти. По-друге, в тебе є хлопці, які з тобою йдуть», — говорить військовослужбовиця.
Після потрапляння до 501-го окремого батальйону морської піхоти «Халепа» хотіла отримати шеврони, які військові здобувають після першого виходу, а також «штормовий» берет.
До випробування, за її словами, вона готувалася й хвилювалася, оскільки не знала, наскільки складним воно буде. Фізичне навантаження було для неї не найскладнішим. Найбільше сил, говорить «Халепа», забрала вода.
«Сказати, що прямо тяжко мені — не було. Але вже в кінці, після води, було тяжко, коли ми йшли. А так, насправді, мені сподобалися фізичні вправи, фізична робота. Бігти, працювати, оцей весь екстрим мені сподобався», — каже військовослужбовиця.
Вона говорить, що хотіла пройти випробування, щоб довести насамперед собі, що здатна це зробити.
«Звичайно, хотілося дуже довести, що я можу і що він мені потрібний, що я заслуговую і на нього, і на шеврон, і на все інше. Звичайно, я задоволена, що я відстояла честь і що я не підвела ні себе, ні свій підрозділ, нікого», — розповідає «Халепа».
Шеврон військовослужбовиці «Халепи». 36 ОБрМП
Під час служби військовослужбовиця також познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. За її словами, вони зустрічалися близько пів року, а зараз планують одружитися.
«Ми на навчанні познайомилися. Почали спілкуватися туди-сюди. Я така: «Навіщо воно мені треба?» Три чи чотири роки сама була. Думаю: «Та, краще на армії буду одружена». І так вийшло — підхопив мене. Почали спілкуватися, і закрутилося, що пів року зустрічалися, і зараз уже будемо розписуватися», — говорить вона.
Попри майбутнє одруження, «Халепа» каже, що продовження служби для неї залишається пріоритетом.
«Усе одно армія для мене стоїть на першому місці. Тому що це була, так би мовити, моя перша мрія. Ця мотивація не зникає: попереду контракт, далі служба, і я планую продовжувати цей шлях», — каже військовослужбовиця.
