У Кривому Озері та Миколаєві відбулися акції-нагадування про безвісти зниклих та військовополонених захисників України. Попри дощову погоду, до заходів долучилися понад 200 людей.
Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з учасниками акції.
У Миколаєві на акцію-нагадування про військовополонених та безвісти зниклих вийшли 150 людей, повідомила інспекторка сектору превентивної комунікації Нацполіції Алла Ткаченко. Олена — переселенка з Херсонщини. Жінка каже, чекає на повернення свого чоловіка Олександра, який зник безвісти 19 липня 2025-го під час виконання бойового завдання.
"Він драйвер. Він евакуйовував хлопців з лівого берега. Але вийшло так, що в один із днів, коли вони здійснювали евакуацію, FPV-дрон влучив у човен. Надіємось, чекаємо… Можливо, якось врятувався, виплив. А можливо, на ту сторону виплив і потрапив до полону", — говорить Олена.
Жінки тримають прапори на підтримку військовополонених та безвісти зниклих. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Єдине, що знає про свого племінника Олега Карина — чоловік зник безвісти на кордоні Дніпропетровської та Донецької областей у вересні 2025-го.
"Він мені сказав: "Тьотю, не хвилюйся, бо я ще пупса не бачив". А в мене донька народилася… Він її ще не бачив, їй рік і чотири місяця. Чекаємо, коли приїде у відпустку… Чекаємо до сих пір".
Жінка тримає прапор під час акції. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Ірина ж ходить на акції, аби нагадати про свого сина Івана, який зник безвісти 16 жовтня 2024 року на Курському напрямку.
"Довів, що любить свою країну. Він виводив групи з важких ситуацій. Він був старшим групи. Він у нас воїн. Він з дитинства займався різними видами бойових мистецтв: і бокс, і кікбоксинг, і вільна боротьба. Ми хочемо нагадати всім, що зниклі безвісти — це не вирок. Всіх чекаємо: і полонених, і безвісти зниклих!", — розповідає Ірина.
Акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
У Кривому Озері в акції взяли участь близько 100 місцевих жителів. Серед присутніх була Олена Прозорова разом із сином Євгенієм. Вони розшукують чоловіка та батька — військовослужбовця Сергія Прозорова.
За словами жінки, чоловік став до лав Збройних сил України 26 квітня 2024 року. Вже 24 липня того ж року він зник безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині, поблизу Григорівки.
"На даний момент зв’язку з ним немає. До війни він працював продавцем у господарському магазині, виховував сина — в нього він один, єдиний. Востаннє спілкувалися в ту ніч, коли він зник. Він пішов на завдання — і все".
Місцева жителька Кривого Озера на акції-нагадування про військовополонених та безвісти зниклих. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Участь в акції також взяла Наталія Ковінчук, яка шукає свого сина Віталія.
За її словами, до війни чоловік працював будівельником у Києві. На військову службу він пішов 16 травня 2025 року, а згодом зник безвісти.
Ще одна учасниця заходу — Оксана Ксенофонтова. Вона розповіла, що вже майже два роки шукає свого сина Олександра. Жінка пригадує, що чоловіка мобілізували у день його 30-річчя.
"Рік він служив: пройшов Донецький напрямок, а потім його перекинули на Курський. Він був у відпустці, і свій підрозділ уже доганяв. Після відпустки наздогнав їх у Сумській області. Їх відправили на вихід, а на третьому виході — на Курськ. І все — зник безвісти", — говорить Оксана.
Акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих. Суспільне Миколаїв/Анна Борисюк
Востаннє мати спілкувалася з сином 19 серпня 2024 року.
