У Південноукраїнську, що на Миколаївщині, 24 липня попрощалися з полеглим солдатом Андрієм Гунівенком. Воїн майже два роки вважався зниклим безвісти.
Андрій Гунівенко народився 16 листопада 1972 року в Припʼяті. У 1986 році через аварію на ЧАЕСЧорнобильська атомна електростанція родина вимушена була переїхати до Південноукраїнська, де Андрій продовжив навчання спершу у школі №3, а згодом — у школі №4.
Покладання квітів на труну загиблого. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
Хрест з іменною табличкою загиблого. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
Квіти. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
У дитинстві він захоплювався футболом, колекціонував поштові марки та вирощував кактуси. Після закінчення школи здобув професію каменяра-плиточника і працював у будівельній сфері.
Водночас займався творчістю — вишивав ікони, писав їх олійними фарбами. Готові картини дарував рідним, друзям, у храми. Зокрема, одна з ікон зберігається в Арбузинській церкві.
Ще одну ікону — вишиту із зображенням Богородиці з Немовлям Ісусом він подарував сестрі Майї, вона зберігає її вдома.
Вишита Андрієм ікона із зображенням Богородиці з Немовлям Ісусом для його сестри. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
Ікона намальована Андрієм, що зберігається в Арбузинській церкві. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
Вишита Андрієм ікона із зображенням Богородиці з Немовлям Ісусом. Суспільне Миколаїв
За станом здоровя Андрій Гунівенко не проходив строкову військову службу. Проте у 2023 році був мобілізований до лав ЗСУ і став штурмовиком.
Чоловік зник безвісти 10 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. 9 липня 2026 року ДНК-експертиза підтвердила його загибель. У військового залишилася мама і сестра.
Попрощатися збійцем 24 липня прийшли рідні, друзі та небайдужі містяни. Матері загиблого передали державний прапор України.
Племінниця Андрія Гунівенка Ксенія згадує дядька як добру й світлу людину.
«Не стало мого рідного дядька. Людини з неймовірно доброю і чистою душею. Він був художником, але малював не фарбами, а нитками. Його руки творили справжнє диво. Його світла душа назавжди залишиться в наших серцях і в кожному стібку його прекрасних творінь. Спочивай з миром, любий дядьку», — поділилася Ксенія.
У родині Гунівенків це вже друга втрата. Андрій був дядьком молодшого лейтенанта Олександра Гунівенка, який загинув 27 лютого 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання, потрапивши під мінометний обстріл. Із захисником попрощалися у Південноукраїнську 18 грудня 2025 року.
Читати ще Графіки планових відключень на Миколаївщині 25 липня
Читати ще Опановують нові професії за 2 місяці: як працює центр освіти для дорослих у Вознесенську
