ООН оприлюднила свідчення про катування українського військовополоненого з Миколаївщини Олександра Савова. Він перебував у російському полоні майже три роки, а після звільнення в березні 2025 року прожив ще вісім місяців. За даними доповіді, чоловік помер через наслідки катувань і погіршення стану здоров’я.
Про це йдеться у доповіді ООН.
Олександр Савов повернувся з російського полону 19 березня 2025 року під час обміну. До цього він перебував у російському ув’язненні майже три роки.
Анастасія з батьком під час обміну. Анастасія Савова/Facebook
За даними ООН, після звільнення стан здоров’я чоловіка стрімко погіршувався. Він помер через вісім місяців після повернення додому.
Уривок з доповіді ООН Скриншот
У доповіді йдеться, що щоденник Савова, переданий Спеціальному доповідачеві ООН, документує випадки катувань. Серед них — ураження електричним струмом, побиття, нацьковування собак на затриманих, примусове оголення, сексуалізоване приниження та ненадання медичної допомоги. Також у записах чоловік описав приховування слідів насильства перед офіційними перевірками.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
Інтерв’ю Спеціального доповідача з іншими українцями, які перебували в російському ув’язненні, підтвердили ці свідчення. Зокрема, йшлося про можливу участь медичного персоналу в катуваннях.
Олександр Савов під час обміну . 36 ОБрМП
Анастасія Савова 21 листопада 2025 року розповіла, що вранці 16 листопада приїхала до батька й знайшла його мертвим. Наступного дня вона дізналася, що причиною смерті стали кардіопатія та серцева недостатність. Чоловікові було 46 років.
За словами доньки, після полону батько вже не був таким сильним і спортивним, як раніше. Його мучили сильні мігрені, тривога, флешбеки, нічні жахи та галюцинації.
«У полоні його сильно били по голові, через це відбулися органічні зміни в мозку, особливо у скроневих та лобних долях», — написала Анастасія.
Батько з донькою під час фотосесії. Анастасія Савова/Facebook
Вона зазначила, що батько потребував лікування через численні захворювання, які виникли або загострилися після перебування в неволі.
Донька розповіла, що вони будували плани на майбутнє.
«Я мріяла, що ми знову будемо разом святкувати свята, особливо його день народження. Ми будували плани. Я так хотіла показати йому Латвію — так, як колись показали її мені. Хотіла, щоб він побачив, яким може бути світле, наповнене життя, з новими сенсами, підтримкою й допомогою», — написала Анастасія.
Анастасія стоїть поруч зі стендом, присвяченим її батьку, військовослужбовцю Олександрові Савову. Анастасія Савова/Facebook
За її словами, батько давав свідчення про полон.
«Люди, які досі там, просили його про це: коли дізналися, що його готують на обмін, благали не мовчати. Він обіцяв і він виконував. У мене залишилися записи наших дзвінків і розмов про те, що відбувалось у неволі», — розповіла донька.
Читати ще «Пошепки співали наш гімн»: історія звільненого з полону миколаївського морпіха
