Кінбурнська коса на Миколаївщині перебуває під російською окупацією з лютого 2022 року. Зі слів місцевих жителів, які виїхали з півострова, там залишилося менше ста цивільних. У селах бракує продуктів, ліків і дров, а частина людей місяцями не може виїхати з окупованої території. Водночас пожежі та мінування завдають шкоди природним територіям коси.
Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з одним із місцевих жителів, родині якого вдалося виїхати з окупації.
З міркувань безпеки обличчя чоловіка приховане, а імʼя змінено.
На Кінбурнському півострові бракує продуктів і ліків
За словами переселенця Сергія, у селах Кінбурнської коси залишаються цивільні, яким дедалі складніше забезпечувати себе необхідним: запаси продуктів закінчуються, ліків немає.
«Там ще гірше буде, ніж в Олешках. В Олешках хоч, як би сказати, на великій землі. А там коса взагалі відрізана. Від Дніпра і до заливу біля рибальчика — там всього 4 кілометри відстані. Зараз ось продукти доїдять люди і все. Якщо нічого не зміниться, то я не знаю, що там буде. Люди там возили продукти. В тому році аж навесні було востаннє», — говорить чоловік.
«Там дуже важко: що в Геройську, що в Покровському, що в Василівці. У людей нема ні продуктів, ні ліків, за ліки взагалі нема чого балакати. Дров немає. Вже розбирають, люди тягають, які розбиті хати, звідти тягають щось таке, якісь дрова. Навіть звичайні сірники у людей вже закінчуються, нема просто сірників вже. Не кажучи вже за продукти якісь там».
Пошкоджена стіна в одному із будинків. Фото надане кореспондентам Суспільного місцевими жителями, які виїхали з окупації
У Покровському, за словами переселенця, залишилося трохи більше ніж десять людей. Він каже, що до села, ймовірно, тривалий час не завозять продукти й інші необхідні речі.
«Вони живуть там впроголоді. Якийсь скот був, там уже давно кацапи постріляли його і поїли. Так би, може, щось би люди її зарізали та щось би харчувалися, а так нема. У Василівці 42 чоловіка там зараз, на даний час. Оце вже збираються виїжджати вже третій місяць. Ніхто їх звідти не випускає. Уже й речі зібрані, вже все», — розповідає Сергій.
«Покровки там — 13 чи 12 чоловік теж залишилося. Я не знаю, як вони виживають. В Геройському теж, я не знаю, скільки там людей. Там теж люди є. Зараз ніяк не виїдуть взагалі. Тоді хоч якісь виїзди були, хоч можна було виїхати. Десь рік назад, отак місяців вісім».
Вибите вікно одного з будинків на Кінбурнському півострові. Фото надане кореспондентам Суспільного місцевими жителями, які виїхали з окупації
Зі слів Сергія, зараз дороги на косі заміновані, тому люди не можуть вільно пересуватися. Він розповів про сім’ю, яка вирішила виїхати, однак під час спроби одна з машин підірвалася.
«Слава богу, що ніхто не постраждав. А що робити, як харчів нема? На території вони заручники просто. Туди ж нічого не надходить взагалі. В Геройському насипали, там на продукти рибу ловили. Двоє людей підірвалися. Все, вже ніхто не сипе, вже риби не буде, вже продуктів не буде. Ані муки, ні жирів, нема ж нічого такого. От як людям жити?» — каже чоловік.
«Просто всі завжди (ред. — кажуть про) Олешки… Я розумію, що Олешки, багато людей, діти там, але тут же теж люди. І тим більше — це шматочок Миколаївської області залишився, який окупований. І ніхто не кидається, ніхто нікуди не звертається».
Чому Кінбурнська коса важлива для російських військових
Речник Військово-Морських сил ЗСУ Дмитро Плетенчук розповів, що Кінбурнська коса має стратегічне значення через своє розташування біля виходу до Чорного моря та морських портів Миколаївщини й Херсонщини.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
«Їх звідти періодично виносять вперед ногами, і якраз ця робота триває постійно з 2022-го. Питання в іншому. Питання в тому, що коса для них важлива зі стратегічної точки зору. Забезпечити операцію зі звільнення без сталої логістики, евакуації, поповнення запасів теж досить ризиковано, незважаючи ще на той факт, що сама висадка буде складною», — говорить Дмитро Плентечук.
«Тому поки я б не казав про можливість деокупації, допоки лівий берег (ред. — Херсонщини) залишається під окупацією, допоки ми не зможемо там закріпитися. Казати про звільнення Кінбурна наразі рано. Кожне життя для нас важливе, кожна людина, тим більше — громадянин України. Росіяни там використовували будинки для того, щоб ховатися, їх там не так багато, особливо зараз, залишається. Вони, фактично як завжди, прикриваються місцевим населенням».
Український прапор на будівлі на Кінбурнській косі, липень 2025 року. Підрозділ безпілотних систем 123-ї бригади/TelegramМісцеві жителі розповідають про тиск із боку російських військових
Переселенець Сергій каже: з часом на Кінбурнській косі стало менше важкої військової техніки російської армії. Натомість він частіше бачив легші транспортні засоби, зокрема квадроцикли та багі.
«По селах жило душ по 200 напевно, може, й більше. А зараз де-не-де так показується. Вони зараз бояться, звісно, ходити. Раніше сміливо ходили. А зараз бояться, звісно. Так, раніше ж «урали», КАМАЗи постійно приїжджали, потім почали «буханкиУАЗ СГР або УАЗ-452 — старий радянський повнопривідний мікроавтобус або фургон.«, «таблетки» їздити. «Тигрів» взагалі не стало, тих «барсів» їхніх броньованих. Почали «таблетки», потім «таблеток» все менше, менше командирських, які все менше-менше, потім почали квадроцикли, багіЛегкий позашляховик із відкритими колесами, побудований на полегшеній трубчастій рамі замість звичайного цільного кузова їздити. А такої техніки їхньої, так би сказати, більшої я не бачив останнім часом там», — говорить чоловік.
Кімната одного з будинків у селі на Кінбурнському півострові. Фото надане кореспондентам Суспільного місцевими жителями, які виїхали з окупації
Сергій також розповідає про тиск на місцевих жителів зі сторони російських військових:
«Неправильно подивився — все тобі вже кричить: «Я тебе заберу в полон». Особливо п’яні, як шатаються по селах, отам понапиваються, то пристають до людей. Неправильно подивився теж, на наступний день приїжджають, одразу перевертають усе. Бо ти неправильно подивився на них. Двох жінок убили. Одну застрелили, одній шию переламали. Людей забирали, вивозили. Одного діда забрали і з кінцями, вже п’ятий рік — «пропав безвісти». Забирали молодого хлопця, то був здоровий, нормальний мужик, став інвалідом, зараз на групі. Били, знущалися».
«Людей роздягали, перевіряли наплічники, пальці, наколки. І, як завжди, заставляли паспорт брати російський. А молодим таким, хто, так би сказати, може воювати, одразу дають паспорт і повістку. Так як референдум робили, сказали зібратися всім у клубі, будуть якісь збори там. Люди зібралися, вони клуб оточили, душ 15-20 автоматників. І референдум», — згадує чоловік.
Екологічна ситуація на півострові
На території Кінбурнської коси розташовані національний природний парк «Білобережжя Святослава», Чорноморський біосферний заповідник і регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса».
Територія Кінбурнського півострову, що звужується та утворює шпиль на виході у Чорне море. Миколаївщина, 7 березня 2021 року. "Кінбурн: територія вільних"/Facebook
Зі слів начальниці науково-дослідного відділу національного природного парку «Білобережжя Святослава» Світлани Мельничук, через бойові дії й тривалу окупацію природа зазнала масштабних руйнувань, які матимуть тривалі наслідки.
«Більшість соснових лісів вигоріли в перші два роки повномасштабного вторгнення. На даний момент вся територія на картах прослідковується як згарище травʼянистої рослинності», — розповідає жінка.
Через окупацію фахівці не можуть безпосередньо порахувати всі екологічні збитки на півострові. Тому екологічну ситуацію відслідковують через масштаби вигорівлих лісів.
Пожежа на Кінбурнському півострові. Фото надане кореспондентам Суспільного місцевими жителями, які виїхали з окупації
Заступник начальника спеціалізованої екологічної прокуратури Миколаївської обласної прокуратури Олександр Ярмошевич розповів, що зафіксовані збитки стосуються трьох природоохоронних територій.
«НППНаціональний природний парк «Білобережжя Святослава», площа 6 800 гектарів — це вже уражена пожежами територія. Було завдано збитків внаслідок лісових пожеж та забруднення повітря у розмірі майже 28 мільярдів гривень. Другий за об’ємом — це РЛПРегіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», приблизна територія — до 600 гектарів, 578, здається. Там встановлений збиток у розмірі 1 мільярд 276 мільйонів гривень. І третій обʼєкт, який зазнав уражень, — це Чорноморський біосферний заповідник, площа якого була уражена — 121 гектар, розмір спричинених збитків складав майже 283 мільйони гривень», — розповів Ярмошевич.
За словами Олександра Ярмошевича, розрахунок збитків від забруднення атмосферного повітря підтвердила інженерно-екологічна експертиза. Її провели в межах досудового розслідування кримінального провадження за частиною першою статті 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни. Розслідування триває.
Кінбурнський півострів, 4 вересня 2021 року. Фото Сергія Гуссіді
Переселенець із Кінбурнської коси говорить, що наслідки окупації відчутні не лише для лісів: місцеві жителі не мають можливості користуватися навколишньою територією.
«Ліс почали садити в 1961 році: оце буде таке там, як було до 61-го року. Там на десятиліття ніхто жити просто не буде. Нема, де там жити. В ліс не підеш, в море не побредеш, в лиман не побредеш — всюди заміновано. Приїжджають до очерету, беруть «пелюстки»Протипіхотна міна натискної дії радянського виробництва, просто кидають з ящика в очерет. Там Ковальовка, море, там заміновано — в три, в чотири ряди міни. Ротація, приїхали, замінували. І так від моря все далі, далі. І вже метрів 250, 200 від моря — все заміновано там», — розповідає чоловік.
Сергій каже, що частина людей залишається на Кінбурнській косі, бо не має грошей на виїзд або не хоче залишати власні будинки.
«Злочин те, що вони (ред. — російська армія) прийшли сюди. Оце злочин, найбільший злочин. Косу спалили всю, загадили. Де вони знаходяться там? Де живуть, коротше, там і як свині. Ніхто там росіян не чекав і не чекає. Одним нема куди їхати, одним нема за що їхати. Як виїхати, людина та може? Ну, як може виїхати, як нема ні копійки?».
«А хто своїми руками будував будинок, так би сказати, пристройки всі, не хоче кидати просто. Шкода. От є такі люди, що будуть сидіти до останнього. І ніхто кацапів там не чекає і не чекав. Там наші люди. Там у когось є родичі. В Олешки, значить, там вся спільнота туди ринулася, так би сказати. Там багато людей, багато дітей. Тут хоч і мало людей на косі, але ж вони люди. Зима прийде, вони, я не знаю, що будуть робити», — говорить чоловік.
Читати ще Кінбурнська коса: від унікального заповідника до окупованої території. Що відбувається там зараз
Читати ще Російські війська опинилися в пастці на Кінбурнській косі — командир ОТУ Денис Носіков
