На Миколаївщині провели в останню путь військовослужбовця Олександра Філонка. Чоловік загинув під час виконання бойового завдання у віці 55 років.
Кореспонденти Суспільного поспілкувалися з близькими загиблого.
Олександр Філонок народився 26 квітня 1969 року у місті Покровськ Донецької області. Згодом родина переїхала до Південноукраїнська. Тут Олександр пішов до 1 класу ліцею №1. Після закінчення 9 класу продовжив навчання в професійному Південноукраїнському ліцеї і здобув професію зварювальника-монтажника.
Після завершення навчання Олександр працював за фахом в одеській будівельній компанії. У 2008 році чоловік переїхав до села Арбузинка Миколаївської області. Там він познайомився з Ольгою, тоді її сину Віктору було 5 років. З 2011 року пара жила у цивільному шлюбі.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
«Ми познайомились в 2016 році, коли я приїхала в Арбузинку працювати лікарем. Ми дуже здружилися з його жінкою Олею, і вона завжди вітала до себе в гості. І Олександр завжди був привітний, усміхнений, спокійний, добродушний. Завжди радий був нас бачити, не дивлячись на те, що ми, може, шумно сиділи. Він був такий класний, спокійний і веселий», — згадує подруга родини Тетяна.
Церемонія прощання із загиблим. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
Військові кладуть прапор України на труну Олександра. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
Церемонія прощання із загиблим. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
У 2022 році Олександр приєднався до лав ЗСУ.
«Олександр був вітчимом мого чоловіка. Він був люблячим, турботливим батьком, з жагою до життя. Він був чуйний до дружини та люб’язний до оточуючих. Трудівливий, любив життя. Але так сталося, що, коли почалося вторгнення, він часто переглядав новини та вирішив також піти до лав ЗСУ», — згадує невістка Ольга.
Невістка Олександра Ольга. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Олександр пройшов військову підготовку у Вінницькій області, в місті Ладижині, а згодом вирушив захищати Україну на Донецький напрямок, до населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області.
2 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку зв’язок з військовим обірвався. Відтоді його вважали зниклим безвісти. Родина виходила з його портретом на акції-нагадування у Південноукраїнську та Арбузинці.
«Ми ходили на акції в підтримку в селищі Арбузинка та в місті Південноукраїнськ, чекали та мали надію до останнього. Але так сталося, що сьогодні ми його проводимо на щиті», — каже Ольга.
Жетон з іменем Олександра на «Символі Надії» у Південноукраїнську. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
Рідні Олександра на акції-нагадуванні. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан 
«Серце надії» в Арбузинці. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Рідні не втрачали надії на його повернення. 6 вересня вони повісили жетон з іменем Олександра на «Символ Надії» у Південноукраїнську.
Проте 27 жовтня 2026 року родина отримала звістку про його загибель. 9 листопада в Арбузинці рідні та близькі провели військовослужбовця в останню путь.
«Олександр був моїм кумом. Він був дуже гарною людиною, люблячим батьком і дуже любив свою жінку. Я дуже його поважаю. Мені прискорбно, що його не стало. Вічна йому світла пам’ять», — згадує хрещена Віктора Юлія.
