«Вони вдячні, що їх вислухали»: військова психологиня про реабілітацію бійців та наслідки війни для суспільства

Дар’я Волкова — начальниця соціального супроводу секції цивільно-військового співробітництва в миколаївській 36-й бригаді морської піхоти. Сьогодні її робота зосереджена на комунікації з пораненими, родинами загиблих, полонених і зниклих безвісти. Щодня вона спілкується з близько 20 людьми, які потребують психологічної допомоги.

Про свій шлях, довіру військових до психологів і те, що, на її думку, чекає країну після війни, Дар’я розповіла журналістам Суспільного.

«У роті пісок, в очах пісок — і я зрозуміла, що це те, що мені потрібно»

Шлях Дар’ї до Збройних cил розпочався у 2020 році. Після закінчення школи в Одесі дівчина вступила до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальність «Військова психологія».

За її словами, до цього вибору підштовхнув приклад дядька, який захищав Україну в зоні АТО з 2015 року, та тітки, яка працює цивільним психологом.

«Зараз це називається БЗВПБазова загальновійськова підготовка., раніше це називалось КМБ — курс молодого бійця. І виходить, що нас завезли в Десну, і там ми бігали, стріляли… форма на два розміри більше, рюкзак… автомат, на голові броня. От я йшла, в мене в роті пісок, в очах пісок, і я зрозуміла, що це те, що мені потрібно», — згадує вона.

Дар'я Волкова під час військових навчань. Особистий архів Дар'ї

«Мені подобається, знаєте, цей ось такий адреналін, кайф, не знаю. Хоч я і дуже сильно там втомлювалася, але мені було це до душі. Я зрозуміла, що я стала на той шлях».

У 2024 році, після випуску з магістратури, Дар’я долучилася до 36-ї бригади, а також наразі співпрацює з Українським центром безпеки та співпраці (УЦБСАналітичний центр, який працює у сфері національної, інформаційної та міжнародної безпеки України. Основною метою діяльності Центру є виявлення, аналіз та проактивна протидія сучасним безпековим загрозам, дослідження російсько-української війни, зокрема дезінформації, інформаційно-психологічним операціям і гібридному впливу російської федерації.).

Дар'я Волкова разом із військовими. Особистий архів Дар'ї«Добре, що я дівчина, і вони не могли мене одразу послати»: про роботу з військовими

До переходу на посаду начальниці соціального супроводу Дар’я працювала як військова психологиня. З її слів, запити були різними: від алкогольної залежності бійців до відмов виконувати бойові завдання через панічні настрої в колективі.

Дар'я Волкова під час роботи з військовими. Особистий архів Дар'ї

Втім, додає, робота ускладнювалася тим, що багато військових ставилися до психологів з недовірою. Деякі бійці відмовлялися йти на контакт, побоюючись, що коли їхні розповіді передадуть командуванню, вони «відгрібатимуть».

«Це дуже добре було, те, що я дівчина, і вони не могли мене там, знаєте, одразу кудись послати. Вони мене слухали. Я їм одразу пояснювала, для чого я тут, що мені взагалі нема ніякого сенсу йти командуванню щось доносити. Бо вони думали, що я так само прийшла зібрати інформацію і піти», — пояснює Дар’я.

Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

У своїй роботі дівчина часто використовує арттерапію та метафоричні картки. Дар’я зазначає, що коли військовослужбовець, наприклад, замальовує кути на папері, він розслабляється і відповідає на питання навіть не задумуючись — це, мовляв, набагато ефективніше, ніж класична бесіда в кабінеті сам на сам.

Військові під час арттерапії Особистий архів Дар'ї Військові під час арттерапії Особистий архів Дар'ї

Один із найчастіших запитів, з якими працювала психологиня, стосувався родинних стосунків. Відстань і брак зв’язку часто провокують конфлікти, говорить психологиня.

«Є жінки, які одразу б’ють тривогу, кажуть: «Все, він мені зраджує», і в них виникає конфлікт на цьому фоні. Також військовослужбовці казали, що, коли приїжджають додому, спочатку вони дуже раді бачити одне одного, не можуть насолодитися, а потім він каже: «Я не можу перебувати вдома». І вони йшли на рибалку», — розповідає Дар’я.

Найважча частина роботи — сім’ї зниклих безвісти

Зараз Дар’я щодня, майже без вихідних, консультує близько 20 людей. Серед усіх категорій найважче, за її оцінкою, працювати з сім’ями зниклих безвісти.

За її словами, родинам загиблих передають тіло, відбувається поховання і, попри біль, настає етап прийняття. Натомість рідні зниклих безвісти роками живуть у стані невизначеності.

«Вони не розуміють, де дівся їхній син, де дівся їхній чоловік. От в мене тиждень тому була розмова, мені телефонує мама і каже: «Як це зникли безвісти? Його корова злизала чи НЛО унесло?»… Вони не хочуть приймати, що їхній син може залишитись на полі бою, і його зараз нема можливості забрати. Кажуть: «Ні, все, мені потрібно тіло мого сина, робіть, що хочете»».

За словами Дар’ї, перші розмови з матерями чи дружинами — це часто година активного слухання.

«Якщо мені телефонує якась мама або жінка, я як мінімум годину буду спілкуватися з нею по телефону. Це годину я можу їх слухати. Вони вже за це вдячні, що їх хоч хтось вислухав. Вони розуміють, що я там не просто послухала, а щось буду далі робити», — ділиться фахівчиня.

Дар'я Волкова разом із військовими. Особистий архів Дар'ї

Надалі Дар’я допомагає жінкам повернути бодай якийсь контроль над життям. Наприклад, упроваджує правило: за дві години до сну жодних телефонів і російських Telegram-каналів, адже постійний пошук інформації призводить до безсоння і нервових зривів.

Робота з пораненими бійцями

Інший напрям — допомога пораненим військовослужбовцям. Психологична підтримка починається ще на стабілізаційних пунктах.

За словами Дар’ї, часто важкого трьохсотого привозять із поля бою, повністю зрізають з нього одяг, і в іншу лікарню він їде «голий і босий». Завдання офіцерки — передати йому торбинку з найнеобхіднішим: одягом, рушником, зубною пастою, милом.

Один із поранених військових, якому допомагала Дар'я. Особистий архів Дар'ї

Далі — дистанційний супровід. Дар’я вирішує адміністративні проблеми: допомагає з відновленням документів, з’ясовує причини затримки виплат у фінансовій частині та навіть бореться за безплатне медичне забезпечення.

«В нас були випадки, що прописали дороговартісні ліки і сказали: «В нас цих ліків нема, хочете — купуйте за свій кошт». І вони там 10 000 гривень коштували. І ми вирішували це питання, щоб військовослужбовець не оплачував дороговартісні ліки за свій рахунок», — зазначає вона.

Військові та цивільні: що очікує суспільство після війни

Оцінюючи майбутнє повернення військових до цивільного життя, Дар’я каже, що без належної системи реабілітаційних центрів наслідки можуть бути важкими.

«На мою думку, це буде катастрофа. Я дивлюся це по своєму дядьку, який з 2015 року служить. Хлопці завжди сидять там, у Донецькій області. Потім закінчується війна і вони повертаються в цивільне життя. А в цивілі, ви прекрасно знаєте, хлопцям буде дуже важко. «Чому я сидів там завжди і захищав нашу країну, а тут ходять і їздять на крутих тачках і нічого не роблять?»», — цитує настрої деяких військових фахівчиня.

Дар'я Волкова разом із військовими. Особистий архів Дар'ї

На запитання, чи психологам потрібні психологи, Дар’я відповідає, що це правдива теза.

«Я працювала, наприклад, зі звільненими з полону хлопцями. Вони розповідали, кожний розповідав мені свій момент історії з моменту потрапляння і звільнення з полону. Я слухала кожного хлопця, проводила з ним роботу, працювала з ними. І потім… ви розумієте, якщо не пропрацьовувати це все і накопичувати це в собі, ну, це дуже важко».

Читати ще Понад рік вважався зниклим безвісти: у Південноукраїнську попрощалися з Євгеном Кристофолем Читати ще Пожежа на Миколаївщині: двоє дітей опинилися зачиненими у будинку

Джерело

Новости Николаева