Військовослужбовець із Південноукраїнська, що на Миколаївщині, Євген Боднар повернувся в Україну 24 квітня 2026 року під час обміну полоненими з Росією. У полоні чоловік провів 617 днів.
Про службу, допити, зв’язок із рідними та повернення додому військовий розповів кореспондентам Суспільного.
Євгена Боднаря мобілізували у 2023 році. До цього він працював електромонтером і мав бронювання.
«Прийшла повістка у відділ кадрів на роботу на проходження ВЛК. Я наступного дня пішов у наш ТЦК, отримав всі необхідні направлення на аналізи, на проходження лікарів усіх і пішов у поліклініку проходити медогляд. Проходив медогляд я два з половиною дня, тобто це не було так швидко, як здається на перший погляд», — розповідає чоловік.
Євген Боднар під час служби З особистого архіву Євгена
Після медогляду Євгена направили до навчального центру. Чоловік розповідає, що раніше мав досвід строкової служби, тому під час навчання йому було дещо легше, ніж військовим без такого досвіду.
«Вже більше місяця минуло, і я по розподілу потрапив у частину Черкаської області. Там уже більш так суворо було. Почалася така служба: або вогнева група на збиття шахедів, або по нарядах. Чергували, грубо кажучи, місяць у вогневій групі, місяць по нарядах. Так пройшла служба близько восьми місяців», — каже Євген.
Згодом Євгена перевели до 5-ї штурмової бригади. 13 серпня 2024 року він разом із побратимом вирушив на позицію. За словами військового, щойно вони зайшли до бліндажа, російські військові почали скидати туди вибухівку.
«Тобто ми пару мішків перекриємо, вибух — ті мішки розлітаються».
Звільнений з російського полону військовий Євген Боднар З особистого архіву Євгена
Російські військові продовжували атакувати бліндаж, зокрема застосовували їдкий газ. Євген розумів, що вибратися звідти буде складно, адже позиція перебувала під прицілом.
«І почалися скиди з протилежної сторони, тобто вони зробили отвір — і прям туди скид. Я в останній момент зміг обличчя руками прикрити, і якийсь уламок, не знаю який, залітає мені в праву кисть із зовнішньої сторони», — розповідає Євген.
Євген зі своїми побратимами під час строкової служби у 2016 році. З осбистого архіву Євгена
Оцінивши ситуацію, Євген із побратимом вирішили здатися в полон, щоб зберегти життя. Того ж вечора до них приїхали співробітники ФСБ для допиту.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
«Перший на допит пішов мій побратим. І почалися крики. А це все було через стінку, тобто я, в принципі, скажімо так, відносно все чув. ФСБшник там верещить: «Ти що, тупий, не можеш нормально сказати?»» — говорить чоловік.
«Мене вже почало так тіпати. Воно і так незрозуміло, що буде далі, а ще й такий момент. Там крики були ще. Наскільки я зрозумів, він же ж українською спілкувався. А ФСБ як: воно, по-перше, не розуміє, а по-друге, їх же дратує українська мова».
Звільнений з російського полону Євген Боднар. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
За словами Євгена, спочатку полонені перебували на Донеччині, а 21 вересня 2024 року їх перевезли до Чечні.
«Зупинились ми в Ростовській області, в туалет нас водили, зняли нам стяжки і перев’язали руки вже скотчем. Їхали ми швидко доволі. Їхали всю ніч, зупинялися на заправках. І довезли нас в Чечню уже під ранок».
Там військові працювали на будівництві. Зв’язатися з рідними Євген зміг 20 січня 2025 року.
«Я знав номер мами добре, знав, що він є у телеграмі. Спочатку спілкувалися декілька секунд голосовими повідомленнями, а вже потім переключили на відеозв’язок, я побачив маму. Пару хвилин поспілкувалися. Я вже в кінці сказав, що я обов’язково повернусь. І проходив час, ми надіялись на обміни, слідкували за новинами», — розповідає звільнений з полону Євген.
«23 квітня 2026-го року нас екстрено всіх зібрали, позвозили з робіт терміново всіх, хто є в списку, — 193 людини. Приїхав старший і сказав, що завтра, 24 квітня, буде обмін з Україною, все погоджено, 193 на 193, відпочивайте, готуйтесь, зранку літак — і на обмін».
Євген вішає жетон на пам’ятний знак, присвячений військовослужбовцям громади, які зникли безвісти або перебувають у полоні. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
За словами Євгена, не всі полонені одразу повірили, що обмін справді відбудеться.
«До ранку мало хто спав, тому що на емоціях всі позитивних, тому що довго цього чекали. Я чекав цього 20 місяців, хлопці там були уже більше трьох років. Я навіть не уявляю, як це 3 роки просидіти в полоні. Це важко дуже. І підходить уже ранок, нас всіх позбирали по списку, декілька разів перевірили і уже посадили нас в автобуси всіх», — згадує Євген.
Євген Боднар під час обміну полоненими 24 квітня 2026 року. З особистого архіву Євгена
Спочатку полонених доправили до аеропорту, звідки вони літаком вирушили до місця пересадки. Потім іншим літаком їх перевезли до Гомеля, а звідти автобусом — в Україну.
«Що запам’яталося — так це як нас зустрічали. Тобто і цивільні, і військові, і поліцейські нас вітали з прапорами. Це було дуже так символічно, приємно і дуже потужно. Цього я вже не забуду ніколи».
Нині Євген перебуває у відпустці та щонеділі приходить на акції-нагадування про військовополонених і зниклих безвісти. За словами військового, у жовтні він планує звільнитися зі Збройних Сил України та повернутися на роботу.
«Щонеділі я приходжу на акції-нагадування за наших військовополонених, за безвісти зниклих для того, щоб підтримати їхні родини, які чекають хорошої звістки. Я не можу бути осторонь таких акцій, бо сам пройшов полон. Я розумію десь їхні емоції, їхні думки», — розповідає Євген.
Євген на акції-нагадуванні у Південноукраїнську. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Мати військового Наталя розповіла, що після повернення сина вони намагаються якомога більше часу проводити разом.
«Ми з Євгеном проводимо дуже багато спільного часу, використовуємо кожну хвилинку для того, щоб щось нове дізнатися, чимось поділитися, щось побачити разом і, звичайно, мені дуже приємно, що він зараз зі мною. І ми багато часу проводимо з тою метою, щоб трошки його оздоровити і фізично, і морально», — каже жінка.
Що відомо про обмін 24 квітня 2026 року
24 квітня 2026 року відбувся 73-й обмін між Україною та РФ. З російського полону повернулися 193 українські оборонці.
Звільнені воїни боронили державу на Луганському, Донецькому, Харківському, Запорізькому та Курському напрямках.
«Особливість нинішнього обміну полягає в тому, що вдалося повернути з полону хлопців 2000-х років народження, а також захисників із пораненнями. Більшість звільнених незаконно утримувалася на території Чечні», — повідомили тоді в Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
Читати ще 27 років у ДСНС: речниця у відставці Ілляна Пацюк розповіла про службу, повномасштабну війну та вихід на пенсію
