Троє російських військових потрапили в полон до українських десантників. Двоє з них підписали контракти, щоб уникнути ув’язнення, а третій — через фінансові труднощі та необхідність утримувати сім’ю. Полонені кажуть, що їхнє командування погано до них ставилося: вимагало гроші нібито на потреби підрозділу, а поранені не завжди могли розраховувати на належну допомогу.
Про це троє чоловіків розповіли у відео, опублікованому на YouTube-каналі 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Чому підписали контракти
Російському військовополоненому Денису 21 рік. За його словами, він підписав контракт із армією, щоб уникнути ув’язнення.
«У мене дві статті 228 і 158, частина третя. Це крадіжка».
Владиславу 29 років. Він також заявив, що погодився на контракт через загрозу ув’язнення. За його словами, йому могли присудити вісім років позбавлення волі за зберігання наркотиків.
Третій військовополонений, Арман, пояснив своє рішення фінансовими проблемами та необхідністю забезпечувати сім’ю. За його словами, він мав борги й розраховував, що військова служба допоможе їх погасити.
«Через власну дурість, ще змалку заліз у борги. А самі знаєте, борги ж треба віддавати. У будь-якому разі колись їх доведеться повернути», — розповів Арман.
Російський військовополонений Арман. 79 ОДШБр
Він каже, що під час підписання контракту йому обіцяли рік служби, належну зарплату та виплати. За його словами, регіональна виплата за підписання контракту становила 195 тисяч рублів. Зарплата спочатку була меншою, а згодом, як стверджує військовий, сягала 180 тисяч рублів.
Військовополонені кажуть, гроші платили вчасно. Хіба що інколи могли затримати на кілька днів.
Як військові намагалися залишити службу
Денис розповідає, що спочатку розраховував служити близько півроку на кордоні. Однак, йому пояснили, що контракт діятиме до завершення бойових дій.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
Прибувши до навчально-розподільчого пункту в Юрзі він утік із потяга, який зупинився в його рідному місті. Там його розшукали за два тижні та повернули до військової частини.
«Нас повезли потягом, але вже таким, з якого неможливо було втекти. Їхали під конвоєм, фактично лише в спідній білизні. За нами постійно наглядали, щоб ніхто не втік, бо до цього чимало хлопців тікали».
Пізніше, як стверджує військовий, його відправили на фронт, де він отримав поранення внаслідок удару безпілотника. Після лікування він повернувся додому, однак згодом його знову затримали та доправили до військової частини.
Російський військовополонений Денис. 79 ОДШБр
Владислав також розповів, що після поранення отримав відпустку на 45 діб, але згодом мав повернутися до військової частини. За його словами, він цього не зробив, і 24 червня його затримали співробітники ФСБ та військової поліції й повернули до частини.
Обидва військові заявили, що після повернення їх знову відправили на фронт.
Побори в підрозділах
Арман розповів, що до відправлення на позиції працював механіком-водієм. У нього виник конфлікт із командуванням через вимоги щомісяця віддавати частину зарплати нібито на потреби підрозділу — зокрема, на придбання безпілотників.
Військовий стверджує, що його підлеглі скаржилися на необхідність щомісяця передавати по 50 тисяч рублів. Коли Арман заступився за них, між ним та представниками командування сталася бійка.
«Я заступився за них, мене побили, а наступного дня перевели до іншого підрозділу», — розповів він.
За словами Армана, перед конфліктом вимоги передавати гроші надходили в Telegram. Після суперечки його покликали на зустріч, де побили, зв’язали та зламали ребро.
Владислав також заявив про регулярні грошові побори. За його словами, військові мали передавати на потреби роти по 40–45 тисяч рублів щомісяця.
Нестача забезпечення на позиціях
Російські військовополонені розповіли, що на позиціях мали проблеми з постачанням води та їжі. За їхніми словами, продукти й воду доставляли безпілотниками, однак вантажі не завжди доходили до них.
Владислав пояснив, що через проблеми з логістикою вода могла розбиватися під час скидання.
«Півторалітрова пляшка води на двох. І то її скидали з неба, вона розбивалася об кущі, тож у підсумку виходило максимум, ну, зі стопку води на день».
Він також каже, що через спрагу їм доводилося пити власну сечу та заварювати на ній чай. Крім того, замість обіцяних продуктів вони часто отримували лише частину сухпайка.
«З логістикою повний жах. Якщо щось уціліє під час доставки, то це вже щастя. Зазвичай нам скидають пів сухпайка. Там є рисова каша, горіхи й дві шоколадки — гематоген і батончик Snickers або Twix», — каже полонений.
Російський військовополонений Владислав. 79 ОДШБр
Денис пояснив проблеми з постачанням несправностями безпілотників та перебоями зі зв’язком.
Владислава додав, належної допомоги не завжди могли отримати й поранені. Він розповів, що уламок потрапив йому в живіт, однак він залишався на позиції.
«Я просив евакуацію, а мені сказали: «Сиди на позиції, перемотайся. Бинти скинемо, зеленку скинемо»».
Денис також говорить, що ліки так і не отримав. За його словами, він двічі отруювався — спочатку дощовою, а згодом болотяною водою.
Військовополонені заявили, що хочуть завершення війни. Вони описали перебування на позиціях як виживання, а не повноцінне ведення бойових дій.
«Хлопці, ніколи не підписуйте контракт, не йдіть на цю війну. Воно не варте ні грошей, ні емоцій, нічого. Краще залишайтеся вдома. Краще бути живими, навіть якщо бідними», — сказав Денис.
