Від початку повномасштабного вторгнення потреба в донорській крові на Миколаївщині зросла в 3-4 рази. Кров залишається критично необхідною для порятунку життів військових та цивільних, особливо у часи війни.
Про найпотрібніші групи крові, міфи та роботу виїзних бригад в інтерв'ю Суспільному розповів завідувач відділу комплектування донорських кадрів Миколаївської обласної станції переливання крові Євген Попов.
Шлях у професію та критичні потреби станції
— Євгене, мабуть, ви вже десь розповідали, але перезапитаю: як ви потрапили в цю сферу? І чому саме вона?
— Майже випадково. Про цей напрям ніколи не думав. Але була надана така можливість. Починав я з виробничого відділу, де виробляли альбумінАльбумін — це білок, що виробляється в печінці і є основним компонентом плазми крові. Він відповідає за підтримку осмотичного тиску в крові та транспортує різні молекули по організму.. Потім цей відділ закрили. Я перейшов до донорського відділу, і з 2016 року я його завідувач.
— Ви розповідали, що є потреба у всіх групах крові. А все ж у якій найбільше?
— На сьогодні є потреба у всіх групах крові — так. Але є найбільш критичні. Це друга позитивна, третя позитивна і перша негативна. Щасливі носії цих груп крові, будь ласка, не відсиджуйтесь удома. Я вас запрошую до нас.
Завідувач відділу комплектування донорських кадрів Миколаївської обласної станції переливання крові Євген Попов. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
"Люди втомилися від війни": про донорство під час повномасштабного вторгнення
— З початком повномасштабної війни, які виклики постали перед станцією?
— Із самого початку це були найпростіші технічні виклики. Тому що ми не знали, як поводитися, де харчуватися. Бо люди ночували на станції, адже в них були знищені домівки. Були люди, які не знали, що робити, що з їхніми дітьми та родичами. Це була обстановка паніки. І найскладнішим завданням було вгамування цієї паніки. Друге — це були просто технічні завдання, як вижити.
"Ну, і щодо донорства: я можу констатувати, що саме в цей період населення Миколаївської області було єдине, люди розуміли, наскільки це потрібно. Були величезні черги, які сягали кількох кварталів до станції. Ми працювали до 18:00. Люди до нас ішли попри блокпости, попри те, що не ходив транспорт, по 4-6 годин пішки. Була єдність. На жаль, це відчуття зникає".
Жінка здає кров. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
— Чому це відчуття зникає, на ваш погляд?
— Люди втомилися від війни. Коли війна почалася — вони були налякані. А налякані люди почали поводити себе правильно. Вони почали обʼєднуватися і допомагати одне одному. Зараз кожен почав, можливо, думати тільки про себе. Але загрози й виклики того часу нікуди не зникли. Хвороба не знає жалю, вона не відступає. Поранень зараз — не скажу скільки, але їх достатньо, щоб потреба в крові залишалася великою або критичною, якщо детальніше описати ситуацію.
— Якщо порівнювати з тим же 2021 роком і зараз, часом повномасштабної війни, яка різниця в кількості донорів, що приходять в один день? Можливо, цифри ви і не скажете, але якщо порівнювати у відсотках?
— Цифри я вам точно не скажу. Але тоді активність була набагато більшою. Зараз, на жаль, активність падає. Але, як я вже говорив, люди втомилися. Утім, це не привід не йти здавати кров. Адже кров дуже потрібна зараз, критично потрібна. І якщо ви могли робити це від початку війни — будь ласка, робіть це знову. Тому що тоді аж із вулиці були черги.
І я не кажу, що це правильно і так потрібно робити. Ми тоді не знали, як це потрібно робити, зараз знаємо. Але якщо ви ще не здавали кров або минуло понад два місяці з останнього здавання — будь ласка, йдіть до нас. Ми вас просимо всім колективом станції. Усі хворі й поранені нашої області дуже вас про це просять.
— Золоті часи для станції переливання крові — коли вони були?
— Якщо розглядати довоєнний час (до повномасштабної війни — ред.), то це був 2018, 2019 роки. Якщо просто за кількістю донорів — це початок війни. Сухо за кількістю. Це перші місяці, коли все почалося.
Люди здають кров. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
— Знаю, що під час повномасштабної війни різні волонтерські організації роблять свята: літній і зимовий день донора, роздають сувенірну продукцію. Розкажіть про це явище. Наскільки від вас чув, зараз цього стало менше. Чому?
— Так, на жаль, цього стало набагато менше. Багато програм припинили своє існування. А з припиненням їхнього існування припинилася співпраця і з волонтерськими організаціями. Вони зараз переключилися на якісь інші справи. А про донорство дещо забули. Воно зараз не у фокусі волонтерських організацій.
Наприклад, ми організовували захід, присвячений Дню всіх закоханих. І нам допомагала лише одна волонтерська організація — це БФ "Волонтер UA". І велика їм дяка за це, тому що якби не вони, ніякого б свята не вийшло. На жаль, наших фондів не вистачає, щоб придбати щось донорам чи співробітникам, а всі інші організації, які з нами співпрацювали, зараз, мабуть, зайняті чимось іншим.
— Наскільки часто вам особисто доводилося залучати до донорства крові людей, які ніколи не ходили на здавання?
— Кожен день, постійно я залучаю людей, які ніколи раніше донорами не були. Маю надію, що мій образ їх залучає, може, я їх якось на цю справу можу вмовити. Може, моя харизма? Але кожен день… Це моя робота — залучати до донорства людей, які раніше не здавали кров.
Чоловік здає кров. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
— А як на вашу фотографію в образі вампіра відреагували?
— Неоднозначно. Мені сподобалось. І маю надію, що більшості сподобалось. Була і критика: десь справедлива, десь не дуже, але здебільшого людям сподобалося. Мене зобразили як головного вампіра. Я з цим згоден. Подивимось, що ми ще можемо зробити.
Популярні страхи, міфи про донорство та правила дієти
— А які абсурдні відмови найчастіше чули?
— Найчастіша відмова — "я боюсь". Друга — "мене можуть заразити чимось, якусь інфекцію підчеплю". Я ж можу сказати, що зараз усе одноразове. Усі комплекти мають фіскальну систему. Тобто їх не можна використовувати двічі. Це моментально стане помітно. І цей етап у медицині вже давно пройдений. Це просто якісь забобони.
"А щодо "боюсь", кажуть: "Я помру. Мене не відкачають". Із найбезглуздішого? Ну отаке: "Мою кров кудись передадуть, віддадуть. Її продадуть за кордон". Шановні, у нас крові не вистачає на Миколаївську область! Я вже не кажу про допомогу Херсону, а це потрібно. І допомагати Одесі, де теж потрібна і кров, і плазма. Який там закордон? Приходьте здавати кров. Можливо, нам вистачить хоча б на Миколаївську область".
— А за останні місяці чи дійсно людям ставало погано на здаванні крові?
— Людям стає погано на здаванні крові постійно, бо це є частиною донорської справи. Хтось має якийсь рівень страху, накручує себе. Є люди, які посиділи в коридорі — впали. Є той, кому вкололи палець (а хто знає — це дуже неприємно, але необхідна частина) — він упав. Хтось здав кров і вирішив побігати по коридору — впав, хтось пішов курити — впав.
Багато людей не знають, як себе поводити. Ми пояснюємо. Не завжди всі ж слухають. Це частина процесу. Вам може стати погано. Але це виняткові випадки. Здебільшого в нас усі ходять своїми ногами, тому не хвилюйтесь. Відсотків 70 можу дати, що з вами все буде добре. А якщо ні — ми вам допоможемо.
— Часто люди запитують, якої дієти слід дотримуватися. Хтось пише, що не можна вживати алкоголь за тиждень до донації, хтось — за дві доби. Хтось каже, що за добу до здавання крові не можна їсти банани, хтось пише — можна. Чи є десь поблажки?
— Ворог донорства — це жири: молочні, рослинні, тваринні. Тому вилучаємо жири як такі. Каву можна пити, але без молока. Не можна їсти те, що містить жири. Наприклад, яєчню або зварені яйця. Не треба їсти мʼясо або мʼясні страви. Так, умовно є варена курка, але це все ж таки мʼясо, і воно містить жири. Не треба експериментувати! Їжте кашу на воді, бутерброд з медом або варенням. Цього достатньо.
"Щодо алкоголю. Згідно з наказом МОЗ України — обмеження в 48 годин від вживання алкоголю до донації. Але якщо ви гарно проводили час останній тиждень щодня, то витримайте десь 3-4 доби. Проте якщо ви випили склянку пива або вина, витримайте 48 годин. Цього буде достатньо. Адже у своїй практиці я стикався з тим, що людина гуляла тиждень десь і потім були проблеми".
А банани? Ну, це наше практичне напрацювання. У жодній медичній документації не вказано, що не можна їсти банани до донації. Перевізники бананів використовують такі консервуючі елементи, які, на жаль, призводять до спрацювання тестів на СНІД/сифіліс/гепатит, і в людини показує позитивне або близьке до цього значення на ці хвороби.
Ми радимо не вживати бананів, цитрусових, хурми — взагалі всього, що треба до нас транспортувати з великої відстані. Тому що вони містять консерванти і відповідь системи на них буває неоднозначною. Це не заборонено, але небажано. Якщо ви хочете банан — їжте, але потім поставтеся з розумінням, якщо у вас буде хибний позитивний аналіз.
Жінка здає кров. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
— Які ще є міфи про донорство?
— Кажуть, можуть помінятися групи крові, якщо здати кров: "От у мене у свідоцтві про народження написана така група, а ви мені написали таку". Наступне — можна перелити всю кров і замінити її значення, резус. У мене були такі люди.
Кажуть, нібито переливання крові має якісь магічні властивості. Ні, не має! Кров — це тканина, як і всі інші. І пересадження тканини не має ніяких магічних властивостей.
Також кажуть щось на кшталт: "У вас заберуть усю кров. Частину заберуть, частину продадуть". Але ж ви будете бачити самі весь процес. У нас не вистачає на Миколаївщину! Ніхто не продасть нікуди вашу кров. Будьте спокійні. Кажу ж, усе йде тільки на Миколаївську область, за винятком рідкісних випадків, коли ми допомагаємо Одесі й Херсону.
— Кому не можна здавати кров?
— Не можна здавати кров людям, які порушили правила дієти. Тим, хто має інфекційні захворювання, що унеможливлюють донацію. Мають соматичні захворювання: наприклад, судин, хвороби серця або ті, що повʼязані з кровообігом у мозку, хвороби самої крові як такої, активні чи хронічні запальні процеси у стадії загострення, пухлинні процеси.
Але це все проговорюється з лікарем, вас будуть досліджувати, ви будете мати співбесіду. Якщо ви відповідаєте так, як є, якщо ви не брешете — ми зʼясуємо всі аспекти. Ніхто не буде накидатися на вас із голкою і відбирати кров. Адже до цього вам потрібно буде пройти і дослідження, і співбесіду, а якщо треба — і зважування, і вимірювання зросту.
Жінка здає кров. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Як працюють донорські виїзні бригади
— Минулорічна реформа запровадила донорські бригади через те, що збирати кров може якраз тільки сертифікований центр. Наскільки реформа ускладнила для вас цей процес? Які плюси й мінуси ви б тут виділили?
— Як усе нове — спочатку складно. Ми пристосовуємося. Ми намагаємося зробити так, щоб хворі були забезпечені й лікарні могли працювати. Це важко, це для нас нове. Але ми пристосовуємось, працюємо. І тепер нам вдається повністю забезпечити Миколаївську область препаратами крові.
"Ми маємо виїзну бригаду, яка виїжджає в усі населені пункти Миколаївської області, які здатні нас прийняти. Від якогось підприємства до центру. Виїзна бригада — це не тільки про район. Це, наприклад, ремонтні цехи транспортного пункту. Там є медпункт, на його базі можемо взяти кров. Якийсь навчальний заклад. Ми виїжджали в поліцію. В "Миколаївобленерго" були. Також були і в самому Миколаєві".
Виїзна донорська бригада. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Усе ми возимо із собою. Навіть маємо розкладні донорські крісла. Вони ж мають мати на своїй базі холодильники, розетки в приміщеннях для донації, а також для лаборанта, для реєстратора. Де є медпункт — добре, де немає — можемо зробити імпровізований. Ми маємо можливість забезпечити асептику й антисептику. Тобто все буде на рівні.
Якщо буде бажання в якомусь обласному пункті, де немає лікарні, але є приміщення з електрикою, де ми можемо розмістити своїх співробітників, то ми можемо без проблем туди приїхати і взяти кров. Нас можна запросити. Ми їздимо і по області, і по Миколаєву. Якщо в Миколаєві є підприємство, де є мінімум 20 охочих здавати кров, ми до вас приїдемо. Можна зі мною звʼязатися, можна підійти на станцію. В області — це 40 осіб, адже цей процес довший.
— Я був у Південноукраїнську, коли туди приїжджала виїзна донорська бригада. Так, люди говорили, що задоволені, але скаржаться, що до реформи вони могли прийти в якийсь із днів двічі на тиждень і здати кров. А зараз це раз на місяць. Тому що зрозуміло, що ви не можете однією бригадою розділитися на кілька населених пунктів. Але це створює перешкоду: "Я хотів тоді здати, а тепер у мене не виходить". І тепер або їхати до Миколаєва, або чекати ще місяць. Що про це скажете?
— Кожна система має свої переваги й недоліки. Контраргумент — якість. Бо в районах не можна забезпечити якість, яку дає Миколаївський центр. Виїзна бригада здатна забезпечити цю якість і зберігання на європейському рівні. Вона може забезпечити сортування, документацію. Тобто є багато переваг у виїзної бригади. Є й недоліки. Але ж немає ідеальної системи. І ми працюємо над тим, щоб їх не було. Але, на жаль, досі є. Усе, що можу сказати.
Наповнені контейнери для крові. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
— А хто частіше здає кров? Чоловіки чи жінки?
— Я чітко не можу сказати. Але здебільшого кров здають, мабуть, таки чоловіки. Але жінки буквально на рівні. Чоловіки з невеликою перевагою. З початком війни почало зростати жіноче донорство і досі продовжує. Потенціал донорства жінок великий. Жінки розуміють, що це потрібно. Це ті люди, які ніколи не здавали. У нас є донори старшого віку, які ніколи раніше не здавали кров, і почали в 60 років або більше. Вони протягом усього життя не замислювалися, що кров можна здавати. І таке донорство збільшилося. Багато людей віком 60+ повернулися до донорства.
"Також один із міфів про донорство — що кров можна здавати до 60 років. Шановні, донорство має тільки одне обмеження — 18+. От як тільки вам виповнилося 18 років, ви можете здавати кров, поки вам дозволяє здоров’я".
У мене були донори, яким 76 і 82 роки. Це ідейні люди, які дотримувалися дієт, слідкували за собою, не мають шкідливих звичок, люблять спорт. Вони ще здорові, енергійні й повні життя. Вони не розглядали донорство як опцію, але почали. І це не секрет, що жінки зберігають здоров’я з віком краще, ніж чоловіки.
"Не сидіть вдома! Здавайте кров!".
— Якщо говорити про рекордсменів, хто найбільше здавав кров за все життя? Скільки людина могла максимально здати кров?
— 160-170 разів. Точну цифру не памʼятаю, але щось у цих межах. Це вже майже двічі "Заслужений донор України". Ну, так раніше називали, зараз за це дають державні нагороди згідно з наказом. Звання двічі "Заслуженого донора України" не дають, але вони намагалися.
— Якщо говорити про часи до повномасштабної війни і зараз, у скільки приблизно зросла потреба в крові?
— У 3-4 рази. І не будемо забувати, що специфіка донорства — не загальний обʼєм, а обʼєм груп резусів, які потрібні зараз. Якщо вам потрібна перша позитивна, а зараз у вас її немає, то на цей момент це буде найцінніша група крові. Завтра, скажімо, її здадуть, а вона не буде потрібна, бо буде потреба в іншій. Тому з початком повномасштабної війни зросла потреба в першій негативній. Зараз це просто донорське "золото".
"Не сидіть удома! Приходьте і здавайте кожні два місяці! Не чекайте, поки ми вам зателефонуємо. Ми не можемо обдзвонити всю донорську базу. Це фізично нереально. Ми намагаємось… Але вас багато. А дехто взагалі змінює номер телефону. Тому до всіх додзвонитися ми не можемо".
Чоловік під час здачі крові. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Я нікого не хочу зараз образити, але є підприємства, де адміністрація, керівники і власники активно чинять опір донорам, не робіть цього! Ви не знаєте, коли ви можете бути пацієнтом і коли вже вам знадобиться донорська кров. І що ви будете робити тоді?
— Чинять опір, якщо я правильно розумію, через те, що донорство дає додатковий вихідний день?
— Так. Донорство дає додатковий вихідний день. І багатьом керівникам підприємств це не подобається, особливо керівникам приватних підприємств. Навіть деяким підприємствам, які працюють на волонтерських засадах, я дуже був здивований.
— Чи багато таких підприємств?
— Є такі підприємства. І вони, на жаль, великі, там великий кадровий склад. Але оця перепона вихідного дня — у нас питання для обговорення. Ще одне. Зараз в інтернеті, особливо в телеграм-каналах, ширяться чутки, які підтримують навіть деякі волонтерські організації, що забирають цей вихідний донорський день.
Шановні донори, за наказом 931-ІХ у статті 20 ідеться про те, що все у вас зберігається. Це лише чутки. Бо у 2021-му були обговорення, що, можливо, цю норму будуть скорочувати, і дають 5 років на вирішення цього питання. І вони минули якраз у 2026 році, й тому цю тему почали "форсити" знову. Не довіряйте цьому! У вас ніхто не забирає донорський день! Тому, будь ласка, без істерії — читаємо закони і заспокоюємось.
Читати ще «Ми будемо дуже конкурентною командою»: головний тренер «Ніко-Баскет» про історичний вихід до Суперліги та цілі на сезон
Читати ще «Корупційні ризики — є і будуть». Голова НАЗК про запобігання корупції та Реєстр прозорості на Миколаївщині
