Близько півтора місяця тривав перший бойовий вихід трьох штурмовиків 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. За цей час військові працювали під наглядом російських дронів, облаштовували позиції та вчилися діяти разом у небезпечних ситуаціях.
Про свій досвід розповіли військовослужбовці 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади.
Роман «Пластина», Сергій «Борода» та Олексій «Моряк» — штурмовики 2-го десантно-штурмового батальйону 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. На свій перший бойовий вихід вони вирушили разом. Він тривав близько півтора місяця.
За словами Романа, основним завданням групи було закріпитися на позиції, контролювати ситуацію та передавати інформацію командуванню. Сергій додає, що важливо було стежити за тим, що відбувається навколо, та слухати командира.
«Зразу заходили удвох з «Пластиною». Нас вела пташка, ми слухали командира, як нам пересуватися, що робити. Треба було дивитися під ноги обов’язково, щоб, не дай бог, не наступити чи на міну, чи на якусь розтяжку, щоб залишитися живим, дійти до позиції», — розповідає «Борода».
Роман каже, що для всіх трьох це був перший бойовий вихід, тому спочатку було складно. Під час першого виходу їм допомогли навички, яких вони набули на полігоні під час навчання, та поради інструкторів.
«Для новачків дуже складно. Зараз, обертаючись назад — то як би легко. Тоді було складно. Вибухи, стрільба. Перший день на війні. Обов’язково треба слухати інструкторів, тих, хто тебе веде», — кажуть військові.
За їхніми словами, інструктори під час бойової підготовки фактично вчать навичок, які можуть знадобитися для виживання на лінії бойового зіткнення.
Військовослужбовець Сергій на псевдо «Борода». 79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада«Все робили на автоматі»
Олексій «Моряк» приєднався до групи вже під час виходу. Він розповідає, що до цього залишився без свого напарника, тому долучився до інших військових.
Чоловік пригадує ситуацію, як загинув його побратим унаслідок атаки дрона.
«Я на той момент сидів в окопі, який викопав. Коли казав: «Стій, не ворушись, тебе під тим деревом не буде видно», а він вийшов. Скид із FPV вбив. Це сталося буквально за метр від мене», — розповідає Олексій.
За його словами, після цього до позиції приєдналася група Романа.
«Просто все на автоматі, робили свою роботу».
Роман, Сергій та Олексій діяли колективно й постійно підтримували одне одного.
«Не так, що один хтось на себе все тяг. Колективно один одного підтримували. Ти так дивись, ти туди дивись, ти туди дивись, щоб усе було добре», — розповідають бійці.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
«Нам треба було змінити позицію»
«Борода» розповів, що кілька днів російські військові не наближалися до їхньої позиції.
«Потім знову нам доповідають, що з такої-то години до нас рухаються оці нехороші, вибачте за слово, підлоси. Нам сказали контролювати такий-то час, щоб ми розуміли, що звідти до нас наближається ворог».
Під час перебування на позиції військові пережили пожежу після атаки FPV-дронів. Один із дронів не вибухнув одразу і впав поблизу укриття.
«Оце було трохи страшнувато, коли в нас потолок горів, і треба було і позицію не втратити, і встигнути звідти звалити, щоб нас не помітили», — кажуть військові.
За словами «Бороди», один із FPV-дронів пошкодив вхід до укриття, а інший заплутався в бронежилеті, яким військові прикрили прохід. Після пожежі військовим довелося залишити частину майна.
«Прийшлося нам залишити саме найважливіше — це зв’язок, зброю. Рюкзаки погоріли з провізією», — каже Роман.
Військовослужбовець Роман на псевдо «Пластина». 79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада
Після цього військові отримали команду окопуватися й облаштувати нове укриття. За словами бійців, вони поступово зміцнювали її.
«Днів чотири-п’ять ми окопалися, повністю зробили бліндаж собі, нори, укріплення — усе зробили, замаскували», — розповідає Сергій.
Олексій додає, що нову позицію вдалося замаскувати так, що противник її не помітив.
«Другого шансу може не бути»
Олексій «Моряк» згадує про шістьох знищених російських військових, Сергій «Борода» — про п’ятьох, а Роман «Пластина» — про трьох.
Одного з російських військових Роман близько пів години чекав, поки той вийде з-за укриття. Його завданням було не дати російському військовому пройти далі. За позицією перебували його побратими.
«Пів години одного вичікував, щоб він не проскочив, щоб він з укриття вийшов. Дуже довго — руки затерпли. Він голову висунув — моя задача була не дати йому пройти», — розповідає Роман.
За словами бійців, російські військові намагалися діяти так, щоб змусити українських бійців видати свою позицію. Один із них вийшов уперед і почав кричати, а інший залишався в укритті та чекав, поки українські військові відреагують. Роман тим часом продовжував його контролювати.
«Він його не бачив, а Рома постійно контролив. Ні погляду не відводив, ні зброю. Навіть помінятися не могли, бо чекали моменту, коли будемо змінюватися, — і в цей момент могли себе видати», — згадують військові.
Військові пояснюють: поспішати під час такого спостереження не можна. Якщо промахнутися, російські військові можуть відкрити вогонь у відповідь і поранити або вбити побратима.
«Треба стріляти так, щоб бути впевненим, що ти з першої спроби його завалиш. Другого шансу може не бути».
Роман дочекався моменту, коли російський військовий висунув голову з-за укритя, і відкрив вогонь.
Олексій говорить, що російські військові щось уживають.
«Одного, я ж кажу, бігуна — метрів через 12 упав. Я його стріляв прямо, впритул. На моїй першій позиції огляд був прямо йому в груди. Він біжить, ломиться напролом і не зупиняється», — розповідає Олексій.
Військовослужбовеці Олексій на псевдо «Моряк» . 79 окрема десантно-штурмова Таврійська бригада«Найважче — стояти і не рухатися»
За словами військових, одне з найскладніших завдань на позиції — залишатися нерухомим, коли працює російський дрон.
«Найважче — стояти й не рухатися, коли завмер на одній позиції. Коли дрон висить над тобою, з висоти він може побачити не тебе, а твою тінь, яка рухається. Особливо коли немає вітру і сонце світить — це одразу тебе видає», — пояснюють військові.
Тому бійцям доводиться залишатися в одному положенні й чекати, доки з’явиться можливість змінити його. Навіть якщо затерпла рука чи нога, рухатися не можна.
За словами військових, один дрон може висіти над позицією близько 15 хвилин. Потім його змінює інший. Через це бійці не завжди розуміють, коли саме можна безпечно поворухнутися.
«Одна пожужала, пожужала — друга підлетіла. Та полетіла, вони міняються і постійно контролюють. Ти не бачиш, куди вона дивиться, але знаєш, що вона над тобою», — розповідають військові.
Бійці також згадують моменти, коли над позицією раптово ставало тихо. За їхніми словами, така тиша не заспокоювала, а навпаки — насторожувала.
«Коли була тиша, не було вітру і ніхто не літав, було дико і трохи страшно. Думаєш: чому така тиша, щось не те вже. Як перед бурею», — кажуть військові.
Після таких періодів тиші, за словами бійців, російські військові часто починали інтенсивний обстріл. Вони припускають, що перед цим противник міг підвозити боєприпаси або готуватися до наступних дій.
