Миколаївський спортсмен Ігор Цвєтов на чемпіонаті світу 2025 року в Індії виступав із травмою. На дистанції 100 метрів він посів третє місце. Попри біль, паралімпієць зміг представити Україну на міжнародній арені. В інтерв’ю він розповів про відновлення після травми, виступи під час війни та мотивацію продовжувати спортивну кар’єру.Відновлення після коронавірусу та чутки про завершення кар’єри
— Наше інтерв’ю мало відбутися раніше, але ви захворіли на коронавірус після повернення з чемпіонату світу в Індії. Скільки часу знадобилося на відновлення та повернення до тренувань?
— Я хворів приблизно три тижні. Досить важко переніс коронавірус, але завжди є мотивація працювати, відновлюватися та прагнути більшого. Тому я не зупиняюся й мотивую себе, що потрібно йти далі.
— З’являлася інформація про те, що ви завершуєте кар’єру. Що ви можете сказати з цього приводу зараз?
— На даному етапі я продовжую відновлення. Працюю, все стабільно.
Параатлет Ігор Цвєтов тренується. Суспільне Миколаїв/Роман ВолинськийТравма на чемпіонаті світу та виступ через біль
— Розкажіть про останній Чемпіонат світу. Там на одній із дистанцій ви здобули "бронзу". Відомо, що ви змагалися попри травму.
— Підготовка проходила з травмою. Так вже склалося… Я не можу вгадати, коли ця травма буде. Тому ми максимально корегуємо тренування, щоб поменше ці травми отримувати, щоб був кращий результат. Адже сподівання були виступити гідно та представити країну на міжнародній арені.
Так як зараз дуже складний час, країна знайшла гроші на те, щоб наш прапор майорів на пʼєдесталі. Тому я виступив з травмою. Першу дистанцію ледве добіг, а щодо іншої – мене просто зняли зі змагань. Усе йшло до того, що могло бути операційне втручання. Тому прийняли рішення відсторонити мене і дати мені змогу відновитися.
— Яка у вас була травма?
— Травма була ахіллового сухожилля. Були зроблені знімки, КТ, МРТ, масажі, відновлювальні процедури, грязьові ванни. Але був потрібен час. Не завжди буває так, що за 1-2 дні можна відновитися, а потрібен якийсь проміжок часу.
— Ви були Індії вперше? Що запамʼяталось найбільше та що вразило?
— В Індії я був вперше. Для мене клімат був дуже суворий. Я не звик, що так спекотно. І, знаєте, дуже багато цікавих моментів я побачив: як там живуть, який у них побут, як вони себе проявляють, які там люди. Загалом країна дуже класна для життя. Тому бажаю всім побувати там.
Курйозні моменти були під час тренувань, коли мавпи приходили і крали у нас воду. Тому чудові моменти були, є що згадати.
Миколаївський легкоатлет Ігор Цвєтов. Суспільне Миколаїв/Роман ВолинськийДитинство, ДЦП і як доводиться коригувати тренування
— Ви казали, що після травми в дитинстві відчуття такі, що ніби лиють на ноги окріп. Зараз наскільки вдалося мінімізувати ці болі? Наскільки вони заважають вам під час тренувань і виступів?
— Дивіться, ДЦП — це не завжди про м’язи ніг. Основна проблема в нашому головному мозку. І звідти все починається. Ми стараємося все корелювати. Тобто, коли потрібно, ми даємо відпочинок, дивимося по організму. Дали навантаження і дивимося, як ми відновлюємося. Якщо ми не відновилися — навантаження не слід давати, тому що можемо самі себе загнати у фізичну яму, і з неї буде дуже важко вийти.
Тому ми корелюємо, підлаштовуємося, як краще буде, що слід не робити, де слід перечекати, а де доповнити щось. Завжди є підтримка наших українських лікарів, тренерів, команди. Працює ціла команда — це не тільки я особисто. Тому, по можливості, всі співпрацюємо.
— Я знаю, що цю травму ви отримали, коли каталися на роликах.
— Ці ролики залишили такий слід у моєму особистому житті, що я не раджу кататися ні на скейті, ні на роликах. І, знаєте, навіть у Києві, коли часто буваю на навчально-тренувальних зборах і маю вільний час, щоб відвідати парки розваг, то як тільки бачу, як там хлопці катаються на роликах, це змушує мене відразу звідти йти. Подивитися — так, але не залишатися далі для відпочинку, а якось "переключатися" зі спорту на щось інше.
— Я знаю, що ви захоплювалися різними ігровими видами спорту. Чому обрали саме біг?
— Я пробував себе у бадмінтоні, але в мене не вийшло, бо там потрібна краща реакція. Але ж ви знаєте, з чого починається наше дитинство — з перших кроків. Тому, коли я отримав травму, теж починав із перших кроків: відновлювався, і тепер маємо те, що маємо.
Миколаївський легкоатлет Ігор Цвєтов під час змагань на Паралімпіаді-2024 у Парижі. З особистого архіву Ігоря Цвєтова
— Повертаючись до дитинства: хто був вашим кумиром?
— У мене кумирів дуже багато. Але прикладом для мене завжди був видатний темношкірий спортсмен Усейн Болт. Він швидкий — тут питань немає, молодець.
Також маю ще одного кумира — це Джессі Оуенс, легендарний американський спринтер. У 1936 році він виступав у нацистській Німеччині, коли Гітлер будував свою імперію. На тій Олімпіаді Гітлер навіть не потиснув йому руку, попри те, що Оуенс виграв чотири золоті медалі: три особисті й одну командну.
Колись я читав про це і не звернув особливої уваги. А коли в нас почалася війна, то зрозумів, що все повторюється. Історія має властивість повторюватися, тому для мене ця людина є справжнім прикладом і кумиром.
— Як взагалі організовані ваші тренування?
— Базовий період — це кроси, штанга тощо. Ми поступово збільшуємо навантаження: сьогодні один кілометр, завтра — два, післязавтра — три, щоб великі групи м’язів звикали до роботи. Чому так? Бо якщо нічого не робити, а потім раптом почати виконувати швидкісні вправи — можна отримати травму. А щоб мінімізувати такі ризики, ми намагаємося підлаштовуватися під графік. У нас є плани навчально-тренувальних зборів, і ми працюємо відповідно до них.
Перша Паралімпіада та світовий рекорд
— Як для вас минула перша Паралімпіада в Бразилії? Згадайте ті події.
— Відчуття були неймовірні. Ми готувалися дуже плідно, хоча повної ясності не було. Ще з 2014 року тривала війна, а у 2016-му вже мали відбутися Паралімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро. Ми не знали, чи будуть там наші "суперники" (ред. — росіяни), чи ні. Тому ми викладалися на повну. Емоції від того, щоб стояти на пʼєдесталі… Для мене це було великою честю. Відчував гордість за те, що країна нас делегувала, знайшла на це кошти. Адже вже тоді почалися складні часи, проте всі вірили, що все швидко закінчиться. Але ж бачите, як воно переросло…
— Наскільки я памʼятаю ви тоді й рекорд встановили.
— Так, я тоді зміг перевершити суперника з Китаю, чий рекорд тримався близько 8-10 років. І так воно пішло… А згодом країна-агресор почала виступати під нейтральним статусом. Але ж якщо подивитися — вони всі підтримують так звану "СВО" та всі ті злочини, які вчиняють проти нас.
Ігор Цвєтов під час змагань. З особистого архіву Ігоря ЦвєтоваЧемпіонат світу 2019 року та суперництво з росіянами
— Згадайте період Чемпіонату світу 2019 року, де ви вибороли золото. Наскільки складною була підготовка і що можете сказати про сам виступ?
— 2019 рік був складним. Ми заздалегідь знали, що росіяни будуть на змаганнях під нейтральним прапором. Це, до речі, був їхній перший офіційний виступ. Вони приїхали великою командою, націленою лише на перемогу, але сталося не так, як гадалося. Ми зруйнували їхні плани. Ми дуже готувалися, адже ми розуміли: вони будуть там і будуть за нами спостерігати. Суперники думали, що ми не зможемо виступити гідно, а вони посядуть перші місця. Але бачите, як у житті буває: не завжди, те що вони думають — збувається. Ми зайняли перші місця.
— А який забіг у вашій кар’єрі став для Вас найпам’ятнішим?
— Знаєте, для мене кожен забіг — особливий. Були в спорті й курйозні ситуації. Наприклад, у 2022 році в польському Бидгощі. Точних дат уже не згадаю, але ми були максимально налаштовані на виступ. Я тоді тренувався,тренувався і перетренувався. На дистанції 100 метрів став третім. Наступний забіг був буквально за два дні, ми зібралися з силами й зробили те, що мали зробити: я фінішував першим. Ми довели, що можемо перемагати.
Тоді Росія почала писати протести. У мене досі десь зберігається футболка з моїм номером, яку вони розірвали, бо не могли нас наздогнати. Я не подавав жодних скарг, хоча це бачив увесь світ.
Ігор Цвєтов з тренером Віктором Деркачем під час Паралімпіади в Парижі. З особистого архіву Ігоря ЦвєтоваПаралімпіада-2024 і забіг проти росіян
— На Паралімпіаді 2024 року ви на дистанції здолали двох росіян. Усі ми памʼятаємо те відео, де ви стоїте на пʼєдесталі поруч із ними. Розкажіть про свої емоції. Це вже був час повномасштабної війни, тож, гадаю, ця дистанція сприймалася вами по-особливому.
— 2024 рік став для мене роком випробувань. Втім, я думаю, що для кожного українця зараз якийсь рік є випробуванням. Чому? Тому що війна триває. Я бачу, скільки зусиль докладає наш уряд, наші можновладці: гроші завжди необхідні. І коли я їхав на Паралімпіаду, то розумів велику відповідальність, адже країна знайшла гроші на це. Тому, їдучи на Паралімпіаду, я відчував величезну відповідальність. Якби ми не виступили гідно — було б дуже прикро.
Ми готувалися наполегливо і зробили те, що мали. Мене переповнювала гордість. Я знаю, що наші хлопці на фронті працюють без перепочинку, тому і ми повинні бігти без зупинки — щоб український прапор завжди був на висоті.
— На вашу думку, чому російські спортсмени замовчують агресію своєї країни?
— Чесно кажучи, я навіть не знаю. Але бачу в новинах, що вони завжди підтримують свого лідера. Немає нічого цинічнішого за це. Тому до них немає ні поваги, ні співчуття — нічого. Країна вбивць, країна агресорів.
Миколаївський спортсмен в Парижі . З особистого архіву Ігоря ЦвєтоваПлани після кар’єри та головна мрія
— Ким ви бачите себе після завершення карʼєри? Можливо, це тренерство чи якась інша сфера? Чи поки не замислювалися над цим глобально?
— Поки що глобально не задумувався, адже зараз повноцінно відновлююся, працюю і не змінюю обраний курс. Хай перш за все закінчиться війна нашою перемогою, наші військові повернуться додому, а жінки — з-за кордону до своїх чоловіків. Коли все стане на свої місця, ми зможемо дружньо відсвяткувати — і вже тоді будемо щось планувати.
— Мабуть, мрія кожного українця — щоб війна закінчилася перемогою України. Але якщо говорити про вашу особисту мрію: яка вона?
— Моя мрія: по-перше, щоб закінчилася війна. По-друге — щоб кожна людина відчувала себе захищеною, щасливою та повноцінною. Щоб кожен як особистість зміг досягти своєї мети, адже без цього життя стає нецікавим. І головне — щоб усе в нашому житті було з любов’ю.
— Чи відчуваєте ви себе зараз щасливим?
— Я завжди щасливий.
Ігор з тренером Віктором Деркачем. Суспільне Миколаїв/Роман ВолинськийКоментарі тренера Віктора Деркача
Про травму Ігоря Цвєтова:
— Пік форми у спринтерів, які бігають на короткі дистанції, зазвичай триває до 35 років. Найчастіше атлети виходять на максимум до 28 років, але, на жаль, після 30-ти відновлення сповільнюється. Ми отримали травму, не врахувавши цих моментів і припустивши, що організм зможе відновлюватися так само швидко, як у 28. Саме тому ми змінили підхід: додали триваліші періоди відпочинку між відрізками та впровадили додаткові засоби відновлення. Наприклад, Ігорю не підходить сауна чи інші варіанти термічного впливу, тому ми застосовуємо зовсім інші, інноваційні підходи.
Про тренування Ігоря Цвєтова:
— Ми застосовуємо методи та методики, аналогічні до тих, що використовуються у підготовці спортсменів без фізичних уражень. Використовуємо звичайні дидактичні принципи спортивних тренувань, але максимально адаптовані під специфіку патологій, які мають такі атлети.
