Упродовж 42 місяців Романа Теглевця змушували співати російський гімн, годували щами та били пластиковими трубами. Влада РФ засудила чоловіка до 12 років за "протистояння та перешкоджання так званій "спеціальній воєнній операції".
Про пережите у полоні чоловік розповів кореспондентам Суспільного.
Три з половиною роки староста села Анатоліївка Роман Теглевець пробув у російському полоні. З 2022 року чоловік служив у лавах 36-ї окремої бригади морської піхоти. Його разом з іншими військовослужбовцями взяли в полон у Маріуполі.
"Боєприпаси дуже швидко у нас закінчувалися. Підвозу не було, бо потрійне коло було навколо Маріуполя. Постачання взагалі ніякого не було: ні хліба, нічого не було. Тримались, скільки могли", — згадує чоловік.
"Оленівка, Донецька область, потім нас перевезли до міста Таганрог Ростовської області, СІЗО №1, і потім з Таганрога уже почалося. Я був у Володимирі, місто Володимир, потім Тверь, потім місто Кашин, Тверська область. Потім з Кашина перевезли мене до Курська. В Курську я перебував два роки, де саме був засуджений…"
Роман Теглевець. Суспільне Миколаїв/Богдана Будулуца
Чоловіка засудили у Росії за те, що він — ветеран, який має бойовий досвід та воював за Україну.
"Як вони казали "лицо, противостоящее вооруженным силам Российской Федерации и помешавшее специальной военной операции, подписанной президентом Российской Федерации, в Украине", — цитує чоловік.
У полоні годували щами та кашами, пригадує Роман.
"Сама їхня улюблена страва — це щі, як вони називають. А щі — саме кисла капуста, яка уже настільки перекисла, вона вже аж чорна була. Вони це її давали, типу, у рідкому вигляді, це на перше, і на друге давали вони вже капусту, як просто гарніром, будемо казати так. Каші давали іноді. Якщо назвати теж це можна кашею, тому що там каша плавала", — каже військовий.
"В мене вдома котик, здається, більше з’їдає за день, чим ми їли. Я не кажу за собаку — за котика, я ж кажу, здається, більше з’їдає, чим їли ми там у полоні. Виживали всі за рахунок того, що вони давали нам добову норму хліба, це було, здається мені, щось грамів 250-300, щось таке, не більше".
Також росіяни змушували полонених співати гімн РФ та радянські пісні.
"Вони заставляли співати їхній гімн по сім-вісім разів на добу — це за світловий день, це плюс ще їхні пісні військові. Не їхні, а це пісні ще, які були написані після Другої світової війни, це ще пісні наших дідів. Вони досі ще фанати того часу", — говорить Роман.
Роман на робочому місці. Суспільне Миколаїв/Юлія Голокоз
"Вони застосовують і електрошокери, і телефони "тапіки"військові вони застосовують. Будемо казати так, резинові палки, типу ПР, як у поліції в нашій. Це у них так раніше було на початку, але так як вони постійно на нас їх ламали, рвали, вони перейшли до більш жорстокого — до пластикових труб".
У полоні чоловік отримав два листи від дружини, у яких були фотографії дітей.
"Дружина зробила фотокартки ці на звичайному листі формату А4. Вона їх роздрукувала і переслала мені в листі ці фотки. На зворотній стороні були руки дітей так обмальовані. Ці фотокартки я привіз назад додому, як пам’ять, який вони пройшли шлях. Завдяки цим фотокарткам я і тримався", — говорить Роман.
Фото дружини та сина, яке чоловік отримав у полоні Суспільне МиколаївБогдана Будулуца 
Зворотня сторона фотографії, підписана його дітьми Суспільне МиколаївБогдана Будулуца
Чоловік служив у лавах ЗСУ з 2000 року. За цей період мав три контракти.
"З 2015 року по шостій хвилі мобілізації я пішов і прослужив по серпень 2020 року. Служив у 36-й бригаді морської піхоти. Так само брав участь у бойових діях в Широкиному, Водяному, Лебединському — це маріупольський напрямок. Потім звільнився за станом здоров’я".
Додому з російської неволі Роман повернувся 23 липня 2025 року.
"Емоцій було зверх. Я навіть до останнього не вірив, що, нарешті, це вже обмін. Хвилювався дуже до останнього, поки вже не став на нашу землю, я ж кажу", — каже чоловік.
