17 вересня у Музеї сучасного мистецтва Одеси відкрилася виставка миколаївського фотографа Сергія Мельниченка «Докази життя». Експозиція об’єднує три проєкти, створені під час повномасштабної війни: «Татуювання війни», «Попід Дніпром» та «Плівки з передової: фотографії, листи і артефакти українських військових». Виставка працюватиме до 22 листопада.Фотографія як свідчення війни
«Докази життя» об’єднує роботи, у яких фотографія стає способом фіксувати особистий та колективний досвід війни.
Серія «Татуювання війни», створена у 2023–2024 роках, складається з чорно-білих аналогових портретів людей на тлі проєкцій зруйнованих війною місць. Зображення накладаються на тіла героїв, утворюючи своєрідний «другий шар» пам’яті.
Фото серії «Татуювання війни»: герої із проєкцією пошкодженої будівлі адміралтейства в Миколаєві, 2024 рік. Суспільне Миколаїв/Діна Плетенчук
Проєкт «Попід Дніпром» Мельниченко створив у 2024 році. Фотограф проїхав майже 10 тисяч кілометрів уздовж Дніпра та сфотографував близько 50 людей у 13 містах — від Миколаєва, Херсона й Одеси до Києва, Бучі, Ірпеня, Запоріжжя, Харкова та Донеччини. Героями стали військові, студенти, матері, вчителі та волонтери. Через їхні історії автор показує повсякденне життя під час війни, втрати, свободу та гідність.
Проєкт створили за підтримки гранту Alexander Tutsek-Stiftung Photography Grant 2023/24. Паралельно з фотосерією Мельниченко зняв документальний фільм.
За словами фотографа, ці три проєкти об’єднані ідеєю досвіду переживання війни, а також відображають різні етапи його творчості під час повномасштабного вторгнення — від художньо-концептуальної фотографії до документальної та партисипативної практики.
«Кожен із них є самодостатнім фотопроєктом, але разом вони складаються в один шлях. Він почався з художньо-концептуальної фотографії, перейшов у документальну і на цей момент привів до «Плівок з передової»», — розповів Сергій Мельниченко в коментарі Суспільному.
Фотограф Сергій Мельниченко під час відкриття виставки. Суспільне Миколаїв/Діна ПлетенчукМиколаїв у фотографіях про Південь
Миколаїв посідає окреме місце в експозиції — місто є одним із пунктів маршруту «Попід Дніпром» та частиною ширшої розповіді про український Південь.
Кураторка виставки Юлія Манукян зазначає, що для неї було важливо представити Мельниченка одночасно як художника та куратора і зробити акцент на Півдні. За її словами, у всіх трьох проєктах є роботи, пов’язані з Миколаївщиною, Херсонщиною та Одещиною.
«Я заздрила Миколаєву, якому пощастило мати таку багатогранну й талановиту людину. З іншого — безмежно раділа, що український Південь має свого пасіонарного ентузіаста, здатного зробити його помітним і вагомим на «фотографічній» мапі країни», — сказала кураторка.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
Кураторка виставки Юлія Манукян. Суспільне Миколаїв/Діна Плетенчук
Для Музею сучасного мистецтва Одеси важливо показувати досвід українського Півдня, говорить кураторка музею Анна Мороховська. У виставці, за її словами, йдеться про те, як повномасштабна війна змінює міста регіону та впливає на повсякденне життя людей.
«Сергій Мельниченко дуже яскраво і водночас емпатично працює з цим досвідом. Через його роботи ми бачимо війну через життя конкретних людей. І Миколаїв тут природно займає важливе місце — як частина того Півдня, про який ми сьогодні хочемо говорити», — розповіла Анна Мороховська.
Відвідувачі фотовиставки Сергія Мельниченка «Докази життя». Суспільне Миколаїв/Діна Плетенчук«Плівки з передової»: камери передали військовим
Третій проєкт — «Плівки з передової» — Мельниченко розпочав у 2025 році. Він передав 25 одноразових плівкових камер українським військовим на різних напрямках фронту та запропонував їм фотографувати власне життя, почуття й те, що вони самі вважатимуть важливим.
Разом із плівками військові повертали автору особистий предмет на власний вибір та написаний від руки лист.
Відвідувачі фотовиставки «Докази життя» біля особистих предметів військових. Суспільне Миколаїв/Діна Плетенчук
«Насправді не можна сказати, що я пропонував військовим знімати саме побут, а не бойові дії. Моє прохання було простим: фотографувати те, що вони відчувають і що самі захочуть», — пояснив фотограф.
За його словами, більшість учасників обрали для зйомки життя, побут, побратимів, любов, тварин, роботу та пейзажі.
«Для мене це дуже символічно і чудово», — додав Мельниченко. Цей проєкт, де фотограф уже не є автором знімків, а виступає ініціатором і куратором, Мельниченко називає повністю партисипативним.
«Різниця між тим, щоб знімати самому і передати камеру герою, величезна. Це нереальний досвід, коли ти не знаєш, який результат отримаєш, і кожен кадр, кожен сюжет для тебе загадка», — говорить митець.
«Плівки з передової» отримали першу премію PhMuseum Photography Award 2026 та PhEST International Award в Італії. У 2026 році проєкт показували в Нью-Йорку, Копенгагені та в межах Athens Photo Festival у Музеї Бенакі. У жовтні його мають представити у Fotografiska Stockholm.
Фрагмент фотовиставки Сергія Мельниченка «Докази життя». Суспільне Миколаїв/Діна Плетенчук«Докази життя» як фіксація пам’яті
Назву виставки Юлія Манукян трактує як метафору існування та опору в умовах війни. За її словами, фотографія в цьому контексті стає не лише фіксацією події, а й способом зберегти людський досвід.
«У реаліях повномасштабної війни вся країна опиняється в ситуації, де ворог намагається стерти саму присутність, пам’ять і суб’єктність. У цьому світлі кожен акт творчості, кожен кадр чи збережений артефакт стають прямим доказом того, що ми є, ми тримаємося, нас не стерти», — зазначила кураторка.
Манукян додає, що сама фотографія за своєю природою є «доказом життя», бо фіксує людину чи об’єкт, які перебували перед об’єктивом. В умовах війни цей фотографічний слід, на її думку, набуває додаткового значення.
«Це не нейтральна фіксація, а виклик руйнації: камера фіксує не просто стан речей, а невловимий пульс людського буття на межі», — сказала Юлія Манукян.
Відкриття фотовиставки Сергія Мельниченка «Докази життя». Суспільне Миколаїв/Діна Плетенчук
Вона також наголошує, що за цифрами воєнних зведень і масштабними історичними процесами стоять конкретні люди, їхні тіла, голоси та спогади. Тому збереження таких свідчень кураторка називає етичною відповідальністю за збереження людського і людяного.
Для самого Мельниченка фотографія сьогодні передусім є способом документування.
«Сьогодні дуже важливо документувати все, що відбувається з нашою країною, і зберігати це в пам’яті. Як автор я мушу це робити, просто не можу інакше», — сказав фотограф.
Про Сергія Мельниченка
Сергій Мельниченко — фотограф із Миколаєва та засновник школи художньої й концептуальної фотографії MYPH. У 2017 році він отримав Leica Oskar Barnack Newcomer Award і став першим та наразі єдиним українським лауреатом цієї премії.
До початку повномасштабної війни Мельниченко працював переважно з постановною та концептуальною фотографією. Після 2022 року в його практиці посилився напрям документальної та соціальної фотографії.
У творчому доробку фотомитця — близько 200 виставок. Його роботи зберігаються в музейних, фондових і приватних колекціях у Японії, Німеччині, Гонконгу, Бельгії, Норвегії, Литві, Франції, Україні та інших країнах.
Де і коли
Виставка «Докази життя» експонується до 22 листопада 2026 року в Музеї сучасного мистецтва Одеси за адресою: вул. Європейська, 31/33.
Музей працює з вівторка по неділю з 12:00 до 18:00.
Вхід на вернісаж вільний.
Кураторки — Юлія Манукян та Анна Мороховська.
