На двох шламосховищах Миколаївського глиноземного заводу в Галицинівській громаді зберігається майже 50 мільйонів тонн червоного шламу. Він містить луг, метали, зокрема рідкоземельні та дорогоцінні. Підприємство не працює з початку повномасштабної війни, а питання безпечного зберігання та можливого використання відходів залишається актуальним.
Про можливості його використання або переробки дізнавалися кореспонденти Суспільного.
Чи можуть переробляти червоний шлам
За словами виконувача обов’язків начальника Миколаївської ОВА Георгія Решетілова, питання можливого використання червоного шламу почали опрацьовувати на міжнародному рівні ще за керівництва Віталія Кіма.
«Як всі бачили в інформаційному просторі, Віталій Кім, перебуваючи в Південній Кореї, порушував ці питання, вони опрацьовувались, є певні напрацювання, йде робота подальша щодо можливості його використання в будівництві доріг», — розповідає Георгій Решетілов.
Георгій Решетілов. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Він додає, що в ОВА вважають червоний шлам вторинною сировиною, яку можна досліджувати для подальшого використання у будівництві або металургії.
Підприємство не працює з початку повномасштабної війни й не має грошей на утилізацію чи переробку шламу, говорить економіст Олексій Мірошниченко. Після націоналізації заводу у 2023 році, за його словами, проблема шламосховищ стала питанням, яке стосується регіону та суспільства.
«Якщо це може бути потенційною екологічною катастрофою, як це було півтора десятка років тому в Угорщині, і коли потім мільйони, а зараз, за нашими розцінками, мільярди гривень будуть витрачатися на ліквідацію екологічної катастрофи. Тобто ми зараз вкладаємо кошти, щоб не витрачати більше коштів у випадку катастрофи», — каже Олексій Мірошниченко.
Сламосховище, де зберігаються виробничі відходи. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
На його думку, переробка шламу могла б також створити робочі місця та забезпечити надходження до бюджету.
Рослини замість шламу: досвід рекультивації
Завідувачка кафедри екології Чорноморського національного університету імені Петра Могили, докторка біологічних наук Людмила Григор’єва розповідає, науковий центр прикладних екологічних досліджень ЧНУ працював із МГЗ у 2004-2016 роках над проблемою пилення шламу.
У результаті частину першого шламосховища рекультивували — вкрили штучним ґрунтом і висадили рослинність.
«Думали і оцінювали, як зробити оцей прошарок гумусу для того, щоб створити органічне депо для рослини — ми це знайшли. А крім цього, ми знаходили рослини: які наші, для наших температурних режимів, для вітрових режимів», — розповідає Людмила Григор’єва.
Водночас, каже науковиця, крім токсичних речовин, поширення яких і покликана мінімізувати технологія рекультивації, у шламі містяться і дорогоцінні елементи, навіть золото.
Рекультивована ділянка на шламосховищі. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Директор Інституту нанотехнологій та органічних продуктів Тимур Левда говорить, що досліджував із колегами різні способи використання червоного шламу, зокрема як будівельного матеріалу.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google 
За результатами досліджень, найбільш економічно доцільним, за його словами, виявилося застосування шламу в сільському господарстві після нейтралізації шкідливих речовин, насамперед лугу.
«Це — виробництво меліорантів. А потім цей меліорант, коли ми його вже дослідили. І ми отримали гарні показники приросту врожайності, на фоні зменшення засоленості ґрунтів. Тобто він отримав декілька позицій: і меліорант, і добриво. В тому складі, в якому ми вносили, оновив так звану біоту — досліджували на біологічні мікроорганізми», — розповідає Тимур Левда.
Які метали можна вилучати зі шламу
Інженер-хімік, приватний підприємець Олександр Васюта вважає, потужностей Миколаївського глиноземного заводу достатньо для вилучення зі шламу цінних компонентів.
За його словами, у червоному шламі міститься до 40 відсотків оксиду заліза, близько 10 відсотків оксиду титану та до 15 відсотків оксиду алюмінію.
«Якщо його переробити в залізний сурік, який є складовою лакофарбових виробів, виробів із пластмаси, то його ринкова ціна — від півтора до двох доларів за кілограм. 400 кілограмів помножте на два — 800 доларів», — говорить Олександр Васюта.
Обладнання сламосховища. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Він зазначає, що завдяки вмісту цих компонентів з однієї тонни шламу потенційно можна отримати продукцію на понад тисячу доларів. Також у ньому є рідкоземельні метали, яких менше, але їхня вартість значно вища.
Виконувач обов’язків генерального директора Миколаївського глиноземного заводу Олексій Медвідь каже, що підприємство готове розглянути технологію переробки червоного шламу, якщо її запропонують.
Водночас, за його словами, якщо для реалізації такої технології знадобляться нові капіталовкладення та обладнання, це вже буде питанням до інвестора, який придбає підприємство.
Виконувач обов’язків генерального директора Миколаївського глиноземного заводу Олексій Медвідь. Суспільне Миколаїв/Федір БондарЩо кажуть про вплив шламу на довкілля
Генеральний директор обласного центру контролю та профілактики хвороб Дмитро Макаров розповідає, що фахівці періодично здійснюють у Галицинівській громаді моніторингові дослідження питної води зі свердловин, ґрунту та повітря.
За його словами, у 2026 році впливу пилення шламу на їхню якість не виявили.
Водночас попередні дослідження показували перевищення вмісту окремих речовин у питній воді.
«У 2024 році на території селища Лимани було відібрано вісім проб питної води зі свердловин — з них дві були з перевищенням за вмістом миш’яку. І на території селища Лупареве було відібрано 12 проб води — з них чотири були з перевищенням по стронцію і миш’яку», — говорить Дмитро Макаров.
Моніторингові дослідження питної води . Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
За словами гендиректора, це потенційно могло бути пов’язано з впливом шламосховища на підземні водоносні горизонти, однак для встановлення точної причини необхідна наукова експертиза.
Що відбувається зі шламом на МГЗ
Фермер Сергій Тютюнник обробляє землю в Прибузькому Галицинівської громади. Він розповідає, інколи і до його села долітає червоний шлам.
«В основному, звісно, за розою вітрів дістається Лиманам, але коли вітер змінюється — от, наприклад, зараз вітер сюди: позавчора там стояв купол червоний. Ми ж дихаємо цим усім — це вся таблиця Менделєєва, ми ж не оздоровлюємося. І так вистачає цих вибухів і всього іншого, а нам ще і шламове допомагає», — говорить фермер.
За його словами, він не бачить, щоб шлам поливали так, як раніше.
Червоний шлам. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Керівник Олексій Медвідь запевняє, що шламосховище №2 поливають щодня з 09:00 до 18:00, а за потреби — і вночі.
«Червоний шлам сам собою, звісно, шкідливий, тому що в ньому є луг — це те, що шкодить, в принципі. Все решта — це те, що у нас в нашій землі. Але луг — він шкодить, потрапляючи на очі розплющені, до рота, до носа — так, буде термічний опік. Але ніхто ж не говорить, що під час пилення ця вся хмара пішла на одну людину, на одне село», — каже Медвідь.
Полив шламу. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Він додає, що шлам дуже дрібнодисперсний, за консистенцією подібний до борошна.
«Ми всі тут працюємо не одне десятиліття — і нормально», — говорить керівник.
На заводі нині працюють приблизно 400 людей. Близько сотні з них — охоронці, решта підтримують обладнання та обслуговують два шламові поля.
Перше шламосховище вивели з експлуатації у 2008 році. За словами Олексія Медвідя, воно все ще становить небезпеку.
«У чаші «А» міститься приблизно 1,2 мільйона кубів лужної води. А чаша «Б» — вона пилить через кут підготовки шламу», — пояснює він.
Лужна вода на шламосховищі . Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
За роки простою з 2022-го відновили до 70 відсотків засобів пилепригнічення, говорить Олексій Медвідь. Система, яка автоматично реагувала на пориви вітру, була знищена російськими обстрілами.
Пошкоджене обладнання Миколаївського глиноземного заводу внаслідок російського обстрілу. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Одне поле експлуатується з 1979 року, тут накопичилося 28 мільйонів тонн шламу. У 2008 році завод перейшов на нову технологію.
На другому полі зберігається близько 20 мільйонів кубометрів червоного шламу, площа поля — 140 гектарів. Технологія сухого складування — найбільш сучасна та оптимальна, каже керівник.
«Мінімальна кількість вологи надходила з червоним шламом. З виробництва. Спеціальна техніка, яка обробляє це поле — це роторний шнекохід — машина, яка під час своєї роботи витискала вологу, яка потім потрапляла до ставків-відстійників та поверталась у виробничий процес. А шлам сухий вже складувався», — розповідає керівник.
Таким чином шлам максимально ущільнювали. Водночас, коли верхній шар пересихає, за відсутності належного пилопригнічення навіть невеликі пориви вітру можуть підіймати його в повітря.
