Після трьох років російського полону Георгій повернувся до Миколаєва і відкрив чайну. Заклад був його мрією і став способом адаптації в цивільному житті. Чоловік знайомить відвідувачів з історією напою і традиціями чаювання. А частину грошей від продажу спрямовує на волонтерські ініціативи.
Про оборону Маріуполя, полон і відкриття власної справи Георгій розповів кореспондентам Суспільного.
Мріяв про чайну в Миколаєві
Чайна церемонія потребує деталей і розуміння традицій, розповідає Георгій. Показує посуд, необхідний для заварювання напою:
"Піали для чаю, чайничок, чайний другМаленька декоративна фігурка з глини або кераміки, яку ставлять на чайну дошку (чабань) під час чайної церемонії, чахайСпеціальний чайний глечик, який використовується в китайській чайній церемонії, чабаньСпеціальний піднос із гратчастою поверхнею та піддоном, який використовують під час китайської чайної церемонії, підставочки, термос (сміється — ред.). Кожен сорт любить свою температуру". 
Чайна церемонія Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв 
Георгій розливає чай у піали Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв 
Піала з чаєм Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
У квітні 2025 року Георгій повернувся з російського полону. Розповідає, навіть після реабілітації наслідки контузії, які дістав у Маріуполі, давалися взнаки.
"Коли перебував у великій компанії людей, дуже починала боліти голова: гудіти, стріляло у вухах, пищати. Дуже часто. І якось Діана (наречена Георгія — ред.) повела мене в Києві перший раз у чайну, і я не знаю як, але чай дуже допоміг мені із цим. Тобто не було такого болю в голові", — каже власник чайної Георгій.
Аромаводоспад у вигляді чайника і чашки у закладі Георгія. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Відтоді разом із нареченою Діаною почали цікавитися історією напою та тим, як його подають у різних містах України, говорить Георгій. Згодом утілили свою мрію — відкрили чайну в Миколаєві. Нині заклад працює у тестовому режимі.
"У нас вільний формат чаювання. Люди приходять до нас, кажуть, який чай вони хочуть, ми все виносимо. Якщо треба, ми пояснюємо, як це робити. Якщо людина знає, вміє, ми її залишаємо. Пʼють собі чай — і все". 
Приміщення чайної Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв 
Килим з шевронами у закладі Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв 
Листівки Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв 
Столик у чайній Валентина Гурова/Суспільне Миколаїв
Оборона Маріуполя і три роки полону
У 18 років Георгій підписав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти. Повномасштабне вторгнення зустрів у Маріуполі. Був водієм евакуаційного екіпажу в танковій роті. Розповідає, були спроби прориву з заводу, але на другому кільці оточення потрапили в полон.
"Було розуміння, що це може бути моментально — і все".
"Коли нас поставили на коліна і сказали все з себе знімати, було не дуже радісно на душі, що можемо потрапити в полон, бо могли і взагалі нікуди не потрапити", — каже чоловік.
Власник чайної Георгій. Суспільне Миколаїв/Юлія Філімон
Три роки Георгія утримували у ВязьміМісто в Росії, адміністративний центр Вяземського району, розташовано на сході Смоленської області. Чоловік говорить, стояти по 16 годин на місці та бути побитим ні за що — звичайний день у російському полоні.
"Нам вмикали їхні проросійські новини. Нам казали, що і Миколаїв вже все, вже під Києвом, але якось ми не дуже в це вірили, бо вони ходили злі постійно. І ми розуміли, що наші хлопці дають… не буду матюкатися", — каже морпіх.
Що вдома чекають і борються за полонених, Георгій розумів. Утім, говорить, здивували масштаби.
"Та ну, ми всі плакали. Ми всі ридали як малі діти. Весь автобус. Не було інших емоцій".
"Я повернувся з полону, але в памʼяті все це залишилося. Воно інколи проявляється у звичайному житті: якісь моменти, тригери, флешбеки бувають", — каже Георгій.
Діана і Георгій на акції в підтримку військовополонених. Фото з архіву Діани, нареченої Георгія
Волонтерство
У чайній є окрема полиця з товарами, гроші від продажу яких спрямовані на волонтерські ініціативи.
Полиця з товарами, які можна придбати у закладі. Суспільне Миколаїв/Валентина Гурова
У подальшому, каже Георгій, планує більше волонтерити і долучитися до реабілітації військових. Для себе не відкидає можливості повернутися до лав ЗСУ.
