Лікарка-косметологиня Олена Череповська у Миколаєві безоплатно допомагає військовослужбовцям після поранень, опіків та тривалого лікування. Жінка працює в медицині понад 40 років, а після початку повномасштабної війни почала відновлювати бійців після травм.
Про свою роботу та допомогу військовим кореспондентам Суспільного розповіла лікарка-косметологиня Олена Череповська.
Олена закінчила Донецький медичний університет і 30 років працювала на Луганщині.
У 2014 році змушена була переїхати з Макіївки до Миколаєва.
"У 14-му році, 20 липня останнім потягом з Дебальцеве я приїхала в Миколаїв. Тут у мене донька з сім’єю, і я приїхала. Вони сказали, що: "Мама приїжджай, там вже наші звільняють, уже наші були в Луганську, 15 кілометрів від Ровеньок". Я думала просто приїхати, пересидіти, так і залишилася", — пригадує жінка.
Медичне обладнання в кабінеті лікарки-косметологині Олени Череповської у Миколаєві. Суспільне Миколаїв/Богдана Будулуца
У перші дні повномасштабної війни лікарка була за кордоном. Проте вже у квітні 2022 року разом із чоловіком повернулася до України.
"Ми з чоловіком лікарі, ми їхали з цією думкою, що, якщо потрібна наша допомога, незважаючи на вік, ми можемо допомогти: перев'язки робити, асистувати можемо. Це наш обов’язок, обов’язок не по статусу, що ти медик, обов’язок серця. Ми повинні всі робити все, хто що може", — говорить вона.
Кабінет косметологині з обладнанням для лікування. Суспільне Миколаїв/Богдана Будулуца
Відтоді жінка почала безоплатно допомагати військовим позбутися рубців, пролежнів та наслідків поранень. Серед її пацієнтів — бійці з важкими опіками, наслідками вибухів та осколковими пораненнями.
"Травмування склом, мінами — це дуже важкі поранення. Вони глибокі, довго загоюються і залишають рубці. Особливо шкода, коли в рани потрапляють частинки пороху".
Лікарка показує результати лікування рубців . Суспільне Миколаїв/Богдана Будулуца
Першим таким пацієнтом, згадує Олена, став військовий, який потрапив під обстріл і отримав численні опіки.
"Була пожежа, в нього було багато опіків на руці, на обличчі. Все загоїлось, але ліва рука повністю не згиналася. А йому через три тижні вже, тобто він здоровий, він вже їде на позицію, а він каже: "Я ліву руку не можу зігнути, щоб утримувати зброю". Ну, я кажу: "Приїжджайте, що зможемо, тим допоможемо", — розповідає лікарка.
Лікарка демонструє фото руки одного з пацієнтів. Суспільне Миколаїв/Богдана Будулуца
Лікарка додає, що попри вимушений переїзд і втрату звичного життя, не уявляє себе поза Україною.
"Моє місце сили — це наша Україна. Я і ми, навіть наша сім'я, від цієї думки не могла відійти, думаємо, якщо так (окупація — ред.), я не буду жити під русньою. Я ніколи не зможу можу мовчати, я не зможу жити в цьому рабстві, бо я жила в цьому. Я знаю, що таке Радянський Союз. Я знаю, що тоді було, і наскільки ми зайшли вперед, бо ми українці — нація творців, а вони — нація загарбників, вони так і залишилися", — говорить Олена Череповська.
