До Міжнародного дня визволення в'язнів концтаборів, який у світі відзначають 11 квітня, у музеї Південноукраїнська на Миколаївщині відкрили тематичну виставку. Експозиція присвячена трьом жителям громади, які пройшли через нацистську неволю.
Детальніше про це Суспільному розповіла наукова співробітниця музею Світлана Корчомна.
За її словами, у громаді проживали троє бранців концтаборів: Роман Пташник, Євгенія Пустовойт (Колос) та Ніна Шевченко-Рогожинська. Серед фото представлених в експозиції — портрет Пустовойт датований 1941 роком, світлини з зустрічі колишніх в'язнів концтаборів 12 квітня 1987 року у Миколаєві та інші.
Наукова співробітниця музею Світлана Корчомн. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Роман Пташник: дитинство у концтаборі
Роман Пташник, почесний громадянин Південноукраїнська, народився 10 липня 1937 року на Тернопільщині. Коли йому було шість років, його родину депортували до Німеччини.
"Їх везли в товарному вагоні. Було бомбардування і він був поранений і контужений. Всіх поранених викидали з вагона. Йому пощастило, що його тітка знала німецьку і польську мови. Вона домовилася з конвоїром, сказала: "Ми будемо доглядати, будь ласка, лишіть цього хлопчика".
Світлина Романа Пташника. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
За словами Світлани Корчомної, коли вони приїхали у Гамбург, родину розділили — дорослих змусили працювати.
"А що можна взяти з малих дітей? Їх віддали у нібито сиротинець, але в цьому сиротинці було жахіття, тому що в них брали кров, майже всю кров, на німецьку армію і ставили також медичні досліди на дітях. В концтаборі Пташник провів два роки. Наслідки залишилися на все життя", — каже жінка.
Світлини про Романа Пташника. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Як повідомляється на сайті Південноукраїнська, у 1975 році Пташник очолив групу з охорони громадського порядку на будівництві Південноукраїнської АЕС та міста. Дружина Пташника також була дитиною війни і ветераном праці.
Рішенням Южноукраїнської міської ради від 31.03.2010 р. №1258 69 сесії 5-го скликання Пташнику присвоєно звання "Почесний громадянин міста Южноукраїнськ". Помер чоловік 12 вересня 2017 року.
Одна пробула тисячу днів, інша — два роки: історія медсестер з концтабору
Ніна Рогожинська родом з Богданівки. А Євгенія Пустовойт родом з Голованівського району Кіровоградської області. Останні 19 років вона прожила у Південноукраїнську.
Світлина Євгенії Пустовойт. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Наукова співробітниця музею Світлана Корчомна зазначає, що Євгенію Пустовойт пам'ятають всі, адже вона часто розповідала свою історію, співпрацювала зі школами, ліцеями.
"Фотографії у нас немає Шевченко-Рогожинської Ніни Ісаківни. Але є мемуари її записані, згадки. Їм було по 17 років, по 18, і вони працювали медсестрами в Одесі, і війна їх і застала в Одесі. Згодом у Криму вони потрапляють в полон, це 42-й рік. Етап полону розписаний в згадках мемуарів. Це не можна читати просто — плачеш весь цей період. Вона розказує, як їх пішки гнали — це молоді дівчата".
Світлини із виставки про німецькі концтабори. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Згідно з мемуарами, вночі німці обирали собі дівчат. Більшість із них не поверталася. А ті, хто повертався, були зґвалтованими та побитими.
У 1943 році дівчата потрапили у концтабір Равенсбрюк поблизу Фюрстенберґа-на-Гафелі (земля Бранденбург).
"Більшість вмирала з голоду і виснажувалася працею. Молодих дівчат, 18–19-річних, впрягали. Я хочу показати світлину, як виглядало це. Зараз це техніка робить, кладе асфальт. Малюнок змалювали ці бранці. Це впрягали так дівчат. І вони тягали цей каток, робили дороги асфальтовані в концтаборі. На все життя вони були зламані. Хребет був пошкоджений, болі в хребті", — розповідає Корчомна.
Світлина із виставки про німецькі концтабори. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Пізніше дівчат перевели до швейного цеху, проте умови там були не кращими, говорить Світлана.
Пустовойт провела у концтаборі тисячу днів. Шевченко-Рогожинська — два роки. Звільнили їх з Равенсбрюка 30 квітня 1945 року. Після звільнення Пустовойт продовжила працювати медсестрою. Вона була медичною працівницею 40 років.
У музеї зберігається газета за 1989 рік, де Євгенія опублікувала колонку з такими словами:
"11 квітня ми, колишні в'язні гітлерівських концентраційних таборів, зберемося на традиційну зустріч у Києві… Ми всі, хто пройшов нелюдські муки за дротами таборів смерті, знову у повен голос звернемося до кожного гуманного громадянина з закликом: "Люди! Убиймо війну, проклянімо війну, щоб назавжди знищити коричневу чуму фашизму, яка тепер знову піднімає голову! Люди! Будьмо пильними!".
Газета, яку представили на виставці. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Як розповіла директорка музею Зореслава Клименко, у 2016 році Євгенія Пустовойт збиралася їхати у Німеччину для того, щоб взяти участь у марші, який був присвячений в'язням концтаборів:
"Вона звернулася до музею з проханням, щоб зробити відповідні таблички з написами, де вона може продемонструвати, що вона є в'язнем того концтабору. Ми їй зробили відповідні таблички, але вона не змогла за станом здоров'я поїхати у Німеччину, на жаль. Але вона підтримувала зв'язок з тими людьми, які були теж в концтаборі. Я так зрозуміла, що це з інших куточків України — оце вона мені особисто розказувала", — розповіла вона.
Жінка приходила на заходи у музеї, розповідала про свою долю.
Євгенія Пустовойт під час одного із заходів у музеї. Архів Південноукраїнського музею
25 липня 2019 року Пустовойт відсвяткувала своє 95-річчя. Померла колишня бранка концтабору у 2023 році.
Дані про загиблих у концтаборі жінок. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Її донька Людмила проживає у Південноукраїнську. Інша донька Алла — в Одеській області. Син Алли В’ячеслав Лебеденко помер внаслідок важкого поранення у голову, отриманого у бою поблизу населеного пункту Веселе Херсонської області у січні 2025 року. Лікарі боролися за його життя, проте 2 червня серце військового зупинилося. Похований у селищі Чорноморське (Одеська область).
За словами доньки Людмили, її мама дуже любила читати. Усе життя вона підтримувала зв’язок з тими, з ким пройшла концтабір:
"У неї подруг пізніше по життю не було, нікого. Подруги були — однополчанки, з ким вона була у концтаборі. От ними вона дуже дорожила. Вони приїжджали одна до одної в гості. На фронті усе було ясно: хто друг, хто зрадник. Це усе було видно. І такого сестринства, як було на війні, ніколи ніде вже потім не було. І це не забувалося ніколи".
Світлина, на якій зображена Євгенія Пустовойт. Суспільне Миколаїв/Надія Ковтан
Онук Рогожинської Євген Приходько — журналіст, зараз в Польщі. Він збирав про неї інформацію, додала Світлана.
Читати ще Тимчасовий графік Південноукраїнського відділу ДРАЦС
Читати ще Планові графіки відключень на Миколаївщині 8 квітня
