Марія Філоненко родом з Волині. Після закінчення педучилища за розподілом потрапила на Миколаївщину і відтоді живе у селищі Квітневе. Нині їй 75 років. Жінка розповіла кореспондентам Суспільного про свою роботу, про сина, який загинув у зоні АТО 2014 року, про російську окупацію 2022 року та відбудову подвір’я після обстрілів.
Марія Філоненко народилася на Волині, у Маневичах. Після закінчення педучилища у Володимирі-Волинському її за розподілом направили працювати на Миколаївщину. Спершу вона працювала вихователькою у дитячому садку, потім завідуючою — 15 років.
"Гарний дитячий садок був. А потім я перейшла у бібліотеку — не було бібліотекаря, ну і здоров’я, мабуть, не вистачало на все — я у бібліотеці пропрацювала до самої пенсії", — додала Філоненко.
Жінка розповіла, що з чоловіком познайомилася у селищі Квітневе. Цьогоріч вони вже проживуть разом 50 років. У подружжя народилися та виросли два сини — Максим та Артем.
Весільна фотографія Марії та Валерія. З особистого архіву Валерія Філоненко
У 2014 році Максим загинув під час бойових дій у зоні АТО.
"Одразу він десь був на Херсонщині і на Азовському морі. А п’ятого вересня 2014 року бої там були великі. А ховали ми його аж 10 числа, тут. У нього є орден III ступеня "За мужність". Так він загинув. Він просто сказав: "Мамо, я піду, бо в Артемка вже діти є — я буду для них тільки дядьком, а Артема можуть теж забрати".
Загиблий військовий Максим Філоненко. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Під час повномасштабного вторгнення Росії в 2022 році Марія з родиною опинилася під окупацією.
"Війна тільки починалася, і всі кричали — чомусь люди не вірили у цю війну. Минуло три дні, і з’явилися оці, як кажуть, рашисти. Почалася перестрілка де-не-де, і люди стали ховатися у підвали. До нас прийшли вони, і ніби то поселилися в школі", — говорить Філоненко.
Марія пригадує, що російські військові охороняли мости — залізничний і через канал, оскільки зрозуміли, що без них не зможуть рухатися далі. Танки, за її словами, рухалися безперервно, ймовірно, у напрямку Кривого Рогу.
Місцева жителька Марія Філоненко. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
Окупанти пробули в селі приблизно три дні, після чого вирушили у бік Киселівки та Максимівки. Українські військові почали обстрілювати їхні позиції. У результаті, каже жінка, село опинилося між двох вогнів.
"Весь березень ми просиділи, потім нас вивіз сусід. Перевезли нас у Миколаїв, до сина. Але біля його квартири шарахнуло пару разів, а у нас онучці було шість років — вона стала дуже-дуже кричати, і я кажу: "Поїхали на Волинь, ніби там цього немає".
Пошкоджений будинок у селищі Квітневе. З особистого архіву Валерія Філоненко
Марія до селища повернулася у 2023 році.
"У 2022-му, коли наше село тільки звільнили, Артем із батьком поїхали сюди. То вони трохи підрихтували шифер, збирали його там, де були побиті сараї, щоб не текло. У нас снаряд упав всередині двору, бо двір був закритий, і він влучив у хату, у цю прибудову — вікна, двері, усе було розбите", — говорить жінка.
Розбитий сарай після обстрілів. Суспільне Миколаїв/Федір Бондар
За її словами, відновлювати будинок та подвір’я після обстрілів допомагали волонтери.
"Фінляндія та Данія приїжджали до нас — це були люди, які заходили в хати й допомагали грошима, кожен як міг. Наприклад, вікна нам встановили ГО "10 квітня" — це добре, бо в першу чергу не було вікон і дверей, а це було найголовніше", — каже Марія.
Зараз у родині є й домашній улюбленець — кицька Мура.
