Майдан у Миколаєві, три контракти із ЗСУ під час АТО та ООС, смертельне поранення в другий день повномасштабної війни. У 2014 році миколаївець Вʼячеслав Савицький залишив бізнес та вступив до лав ЗСУ, служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
Історію військовослужбовця журналістам Суспільного розповів його син Максим Савицький.
Боротьба за свободу
Вʼячеслав Савицький був учасником "помаранчевої" революції у 2004 році, а потому у 2013 році — учасником Євромайдану в Миколаєві.
Вони дуже хотіли винести антимайдан, потім вони були на обороні, коли хотіли штурмувати ОДАМиколаївська обласна державна адміністрація. Миколаївську. А коли вже вони змогли домовитись з міліцією, з приводу того, що міліція дає кордон і не будуть чіпати, коли їх почнуть розганяти, то він дуже пишався, що перший зламаний ніс від нього був, у когось під (меморіалом — ред.) Ольшанців.
Син загиблого військовослужбовця Максим Савицький. Фото: Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
До початку війни на Сході України Вʼячеслав Савицький розвивав власний бізнес.
"Він займався як нерухомістю в Миколаєві, працював у великій всеукраїнській корпорації на посаді заступника гендиректора. Тобто, він прийшов з такого не маленького бізнесу, залишивши все лише щоб служити", — говорить син Вʼячеслава Савицького.
У 2014 році Вʼячеслав Савицький підписав контракт із ЗСУ. Був учасником АТО.
"Батько був точно під Водяним, був під Донецьким аеропортом, в самому ДАПі не був, або я сподіваюсь, що не був, тому що він не дуже про це розповідав. В нього серед батальйону управління був другий показник по часу, саме на "нулі". Тому що він завжди намагався бути там де погано, йому так було спокійніше", — розповідає Максим Савицький.
Майор Вʼячеслав Савицький. Фото з особистого архіву Максима Савицького.
Майор Савицький підтримував звʼязки з 79-ю бригадою й після служби.
"Він був дуже гарний мужик і прекрасний батько. Він все моє життя, що я дорослішав і після того, як виріс — це була людина, яка могла вирішити абсолютно будь-яку проблему лише тоді коли захоче", — говорить Максим.
Чоловік показує на свого батька. Фото: Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
Вторгнення
59-річний резервіст, майор Вʼячеслав Савицький отримав відношенняДокумент, написаний від імені командира, в якому зазначено, що конкретний військовий підрозділ готовий прийняти до себе військовослужбовця. у 79-й десантно-штурмовій бригаді 22 лютого 2022 року. Тоді чоловік розумів, що відбудеться повномасштабне вторгнення.
"Йому вручили повістку прийти туди 25 лютого. Він для себе вирішив, що точно щось буде. А щоб зробити це по нормальному і заздалегідь, то він планував прийти, знов підписати контракт і вже очікувати, коли щось буде. Але, так сталось, що не вийшло спланувати заздалегідь", — розповідає Максим Савицький.
Вʼячеслав Савицький під час служби в ЗСУ. Фото з особистого архіву Максима Савицького.
Майор Савицький 25 лютого 2022 року мав підписати вже четвертий контракт із ЗСУ. Втім, не встиг — почалась повномасштабна війна.
"Вони займались блокпостами. Не було звʼязку, хто це буде робити, як це будуть робити, нічого. Також займалися тим щоб приймати тих, хто міг прийти. Тобто, вони намагалися зрозуміти, хто взагалі є в 79-й бригаді", — говорить син Вʼячеслава.
Вʼячеслав Савицький разом з побратимами. Фото: Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
Зі слів чоловіка, в Миколаєві саме під час повномасштабного вторгнення вперше так вийшло, що на місці не було ані 36-ї, ані 79-ї бригади.
"Вони намагалися зрозуміти, хто у них взагалі є. Наскільки мені відомо, то вони за перший день змогли близько 700 людей зібрати. І ці люди мали виїжджати й зустрічати — перші позиції", — каже Максим.
Вʼячеслав Савицький разом з побратимами. Фото: Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
Загибель Вʼячеслава Савицького
Серед тих, хто виїжджав на перші позиції в Миколаєві, був і Вʼячеслав Савицький. На другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого, офіцер був поранений.
"Знаю, що він отримав поранення в межах міста, десь у Тернівці, до кінця це було не зрозуміло. Виїхав повний автомобіль з 79-ї бригади, вони виїжджали на позиції десь перед містом, був бій і вижила лише одна людина — це був водій, батько отримав поранення, інші загинули на місці", — говорить Максим Савицький.
Могила Вʼячеслава Савицького. Фото: Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
З останньої версії, що спілкувались, це була одна з перших ДРГ, яка намагалась зайти у Миколаїв, невелика група, вони їх розстріляли з засідки.
Максим на могилі батька. Фото: Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
Того ж дня Максиму та його мамі повідомили — батька поранено. Він перебуває в лікарні швидкої медичної допомоги.
"Тоді ж було все перекрито, не можна було їхати. Поїхали на наступний день в лікарню. Там дізнались, що він у комі. Після того з коми він вже не виходив і 5-го березня він загинув", — розповідає син Вʼячеслава.
Син та батько. Фото з особистого архіву Максима Савицького.
Зберігаючи пам'ять про героя
У квітні 2022 року у Миколаєві зареєстрували благодійний фонд "ФІВВС" — фонд імені Вʼячеслава Вікторовича Савицького.
"Він у нас існує лише з єдиної причини — щоб зберігалась памʼять про людину, яка дуже намагалась зробити щось гарне як для країни, так і для однієї окремої бригади десантно-штурмових військ", — говорить Максим Савицький.
Берет В’ячеслава Савицького. Фото: Юлія Філімон/Суспільне Миколаїв
За словами Максима, розвиток благодійного фонду був виключно як допомога військовим, але переріс й почав допомагати гуманітарному напрямку.
Вʼячеслава Савицького нагороджено орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня.
