"Тарік" працював на виробництві за кордоном, але повернувся в Україну, щоб стати на її захист. Проте довелося "побігати" за військкоматом, адже брати чоловіка на службу спочатку відмовлялися. Нині "Тарік" у лавах миколаївської 36-ї бригади нищить російську техніку, за що отримав орден "За мужність ІІІ ступеню".
Історію українського воїна розповіли у пресслужбі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
Військовий Тарас з позивним "Тарік" — оператор ПЗРКПереносний зенітно-ракетний комплекс зенітно-ракетного артилерійського дивізіону миколаївських морпіхів. Розповідає, до лав Збройних сил України потрапив не одразу.
"Мене в ЗСУ не брали з початку повномасштабки, бо не служив "срочку". Бігав у військкомат, напрошувався — та й добігався. З вересня 2022 року взяли на навчання. Пройшов базову військову підготовку у Великій Британії, потім відучився водієм, і по розподілу потрапив у морську піхоту", — говорить воїн.
"Моя мотивація — йти захищати свій дім".
Миколаївський морпіх на псевдо «Тарік». Фото: 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського
Чоловік пройшов бойовий шлях від Донецького аеропорту до контрнаступальних дій на запорізькому напрямку. Наразі у складі мобільної вогневої групи знищує російські "Герані", що тероризують жителів на півдні України, зазначили у пресслужбі бригади.
Попри специфіку професії, морпіху доводилось воювати і у складі піхоти. Під час однієї з операцій на запорізькому напрямку йому вдалося поцілити у російський гелікоптер Ка-52.
"Це був наш перший вихід — треба було штурмовикам допомагати. На них виходили "вертушки", які гальмували просування піхотинців. Я з товаришем "Хмарою" пішли вдвох, десь кілометрів вісім з тою трубою (ПЗРК "Ігла") йшли… Слава богу дійшли", — розповідає зенітник.
Український військовий демонструє переносний зенітно-ракетний комплекс «Ігла». Фото: 36 окрема бригада морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського
Зі слів морпіха, "вертушки" перебували на низьких висотах, обстрілювали позиції й зникали, тому їх було важко дістати. Під час операції, що тривала близько двох днів, один з гелікоптерів воїни пропустили, втім поцілили у другий.
"Вертушку" за дві години до своєї ротації "зняли". Сподіваюсь, що це допомогло хлопцям. Дуже комфортно працювати з такими людьми, коли чітко поставлена задача і все злагоджено. Ми їм потрібні, вони — нам. У нас одна робота", — додає "Тарік".
За досягнення чоловіка нагородили нагрудним знаком командира бригади, а згодом і орденом "За мужність ІІІ ступеня".
