Військовий Євген Лапчевський з 2014 року стримував російську агресію на Донбасі, а з початком повномасштабного вторгнення — у Миколаєві та на Херсонському напрямку. Під час стрілецького бою загинув поблизу Кринок.
Про Євгена кореспондентам Суспільного розповіла дружина загиблого Аліна Лапчевська.
Аліна пригадує 12 травня 2024 року — тоді востаннє бачила свого чоловіка Євгена. Подружжя приїжджало разом на цвинтар до його полеглих побратимів.
"А тепер я приїжджаю до нього, де він також лежить зі своїми хлопцями поруч. Я приїжджаю до нього, скаржусь йому. І потім мені якось стає легше", — говорить дружина загиблого.
Аліна на місці поховання Євгена. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
З її слів, на надгробку залишились його слова з інтерв’ю, яке він давав незадовго до своєї загибелі.
"Його слова були: "Я пішов на війну, щоб мене не застрелили в ліжку".
Слова Євгена на надгробку . Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
"Я йому постійно говорила: "Лапчевський, як війна закінчиться, ти поїдеш десь в Африку чи ще кудись воювати, бо ти не можеш зупинитися". Такий він був. З дитинства його тато так виховував: "Ти маєш бути чоловіком". Вони ходили з друзями і робили по посадках якісь там автомати", — каже Лапчевська.
Євген та Аліна. Фото з особистого архіву Аліни Лапчевської
За словами Аліни, в останні місяці свого життя Євген мав проблеми зі здоров’ям. Вона просила його повернутися в цивільне життя, але він відмовився.
"Він навіть говорив мені: "Якщо ти, батьки від мене відмовитесь — я все одно буду робити свою справу". І оці його слова, коли ми закінчили розмову по телефону, написав: "Здобудеш українську державність або загинеш у боротьбі за неї".
Євген під час служби. Фото з особистого архіву Аліни Лапчевської
Жінка каже, Євген створив власний шеврон.
"Він замовив цю матрицю. Вона вже надійшла, коли його не стало. Хлопці його отримали і потім мені вже передали. Приємно, що дуже багато знайомих носять саме його шеврон. У мене також на сумці є його шеврон. Я з гордістю ношу. У мене багато хто запитує — я кажу, що саме Женя зробив цей шеврон", — розповіла Аліна.
Шеврон, який створив Євген. Фото з особистого архіву Аліни Лапчевської
1 червня 2024-го Євген Лапчевський загинув під час стрілецького бою поблизу Кринок.
"Був стрілецький бій — майже дві години. Йому було пряме наскрізне влучання в голову. Хлопці ще далі продовжували бій. Потім його, за що дякую хлопцям, не залишили й змогли евакуювати", — каже жінка.
Нагороди загиблого військовослужбовця Євгена . Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
Аліна про це дізналася від побратима чоловіка.
"Женя, коли йшов на вихід, він постійно мене попереджав. Ми завжди домовлялися, що він скидатиме мені скриншот із карти — про всяк випадок, у якому напрямку його шукати, якщо щось станеться. Це у нас така була домовленість. Він завжди мене попереджав. А саме на останньому виході — не попередив".
Лапа під час служби. Фото з особистого архіву Аліни Лапчевської
"Він був ініціатором цього виходу. Він їздив, збирав човни, домовлявся, щоб дали дозвіл піти на вихід. Мені надійшло повідомлення від побратима: "Набери мене. Я не можу додзвонитися!" І в мене все застигло всередині. Я злякалася. І він сказав мені, що Жені вже з нами немає. Я намагалася йому телефонувати. Я не вірила, бо його ще не забрали з тієї зони, бо його не могли евакуювати. І я все думала, що мені зателефонують і скажуть: "Він 300", — розповідає Аліна.
Воїн Євген Лапчевський із псевдо Лапа. Фото з особистого архіву Аліни Лапчевської
Попрощалися з полеглим воїном 5 червня.
"Там було дуже багато людей. Був живий коридор. А потім його повезли в Одесу, і там уже провели кремацію. Це була його воля. Половину праху поховали тут, на Матвіївському цвинтарі, а половину ми розвіяли 12 серпня на Бузькому Гарді", — говорить Аліна.
Могила Євгена Лапчевського. Суспільне Миколаїв/Назарій Рубаняк
З липня 2024 року в Миколаєві на честь Євгена Лапчевського перейменували вулицю Защука.
