У Миколаєві 23 лютого організували захід з психологічної підтримки родичів військовополонених та зниклих безвісти. Акція спрямована на допомогу жінкам, однак долучитися могли всі охочі.
Подію відвідали кореспонденти Суспільного.
Зустріч анонсували в соцмережах. Завідувачка відділення психологічної та фізичної адаптації центру підтримки ветеранів Олеся Ольшевська говорить, надають юридичну, психологічну та соціальну підтримку.
"Локація була обрана з метою, щоб людина, потрапивши до нас, знала про центр, куди звертатися й отримувати таку допомогу", — розповідає Олеся Ольшевська.
Завідувачка відділення психологічної та фізичної адаптації центру підтримки ветеранів Олеся Ольшевська, Миколаїв, 23 лютого 2024 року. Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв
На зустріч з військовою капеланкою Оленою Легенчук прийшли 18 родичів військовополонених. Жінка до 2022 року проживала в Іспанії, однак з початком повномасштабної війни повернулася до України, аби служити та допомагати рідним полонених.
"Наша тема — "Де брати сили та не втратити себе, коли чекаєш", говорить сама за себе. Ми будемо обговорювати, як сьогодні жінкам триматися, не втратити здоровий глузд, здоров’я, знайти сили, щоб дочекатися військовополоненого", — розповіла Олена Легенчук.
Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв Маю педагогічну освіту, і зараз вивчаю військову психологію, а також закінчила курси з сексуальної реабілітації. Я постійно вивчаю техніки, методики та їх комбіную разом з духовними практиками. Олена Легенчуквійськова капеланка
Психологиня Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Вікторія говорить, родинам полонених важко сприймати зустрічі саме з однодумцями та тими, хто переживає такі ж емоції.
"Ми обдзвонювали всіх тих людей, які, зазвичай, залучені до зустрічей подібного характеру, які так само мають в цьому ресурс, тому що багато хто з родин, хай там як, відсторонюються від цього всього", — пояснює психологиня.
Фахівці допомагають людям, які чекають на полонених. Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв
Серед відвідувачів дружина військовополоненого — Тетяна. Її чоловік перебуває у російському полоні 19 місяців.
"Я дуже була зацікавлена цим заходом. Важко стримуватись, дуже важкими видаються ці випробування. Від зустрічі я хочу отримати додаткову підтримку, як триматись, як себе поводити, щоб дочекатись чоловіка", — ділиться думками Тетяна.
Військова капеланка Олена працює з сім’ями військовополонених та зниклих безвісти, Миколаїв, 23 лютого 2024 року. Фото: Назарій Рубаняк/Суспільне Миколаїв
Чекає на повернення українського захисника з полону, який боронив Маріуполь, батько Олександр.
"Психологічна підтримка людей, які сюди приходять, достатньо важлива. Я працюю в медицині, на швидкій, і я знаю, що це таке. Мене зламати не так просто, але людям потрібна ця підтримка", — говорить батька військовополоненого бійця.
Зустрічі планують організовувати й надалі. Їх мета — не лише психологічно підтримати людей, але й підготувати до зустрічі з полоненими родичами.
